Про що і про кого тільки не пишуть наші колеги-журналісти, а от про них самих пишуть дуже рідко. Що ж, як стверджує відоме прислів”я, швець часто залишається без чобіт. Наш сайт спробує виправити таку несправедливість. З цією метою і вирішили напередодні популярного народного свята зателефонувати кільком відомим тернопільським журналістам і запитати про святкування та традиційні «андріївські» капості.
Андрій Вацик, власний кореспондент інформаційного агентства УНІАН:
– День Ангела святкую по-різному. Але в більшості випадків – це традиційна компанія трьох приятелів Андріїв, з якими товаришуємо ще зі шкільних років.
Сам капостей під цей день не робив ніколи, наче й мені нічого такого не підстроювали. Хоча коли деякий час викладав в молодших класах школи, то вдячні вихованці не раз намагалися щось витворити.
Андрій Вербіцький, спортивний журналіст, фрілансер:
– Для мене це свято важливіше за день народження і взагалі третє за значенням після Різдва та Великодня. Відзначаю в колі друзів, але коло це, як правило, змінюється. Тобто виходить, що хто привітав і з”явився поряд ближче до вечора – з тими і сідаємо за святковий стіл. Завтра правда стіл може бути тільки безалкогольний, бо останнім часом намагаюся вести здоровий спосіб життя. Можливо, залишуся вдома з рідними.
Я виріс в приміському селі Пронятині. Раніше ми з хлопцями що там тільки не виробляли в ніч на Андрія. Але впродовж останніх років у людей, схоже, стало гірше з почуттям гумору – за зняту хвіртку можуть і міліцію викликати. Так що запал пропав.
Андрій Шкула, репортер газет «20 хвилин» та «РІА плюс»:
– Саме на Андрія день народження в мого найкращого друга, тож завжди намагаємося об”єднати наші свята. Принаймні завтра буде саме так!
Щодо капостей, які символічно робляться під це свято, то, будучи підлітками, ми з хлопцями любили зв”язувати клямки сусідських дверей. Але аж дуже не бешкетували, бо напередодні батьки завжди проводили виховну розмову на цю тему і попереджували.
Андрій Янович, редактор інтернет-газети «Доба»:
– Екстра-святом іменини для мене не є, хоч вітає дуже багато людей. Нема і якихось традицій щодо відзначення. Ось і завтра ще не знаю, як святкуватиму, тож буде такий собі експромт з друзями. Але найбільше – це сходимо кудись на піцу.
Щоб хтось робив мені цього дня якісь «андріївські» капості – такого не пригадую. А сам таким займався ще коли був пацаном і жив у Золочеві. Тоді дуже «крутим» вважалося закидання в під”їзди петард, що ми і робили. Ще одного разу хвіртку зняли.
Дорогі наші Андрії ( і журналісти, і читачі)! З святом Ангела вас! Нехай він пригортає до вас своїми крилами усе тільки найкраще і завжди захищає від усього лихого! Коли ж життя все-таки випробовує – завжди пам”ятайте, що у перекладі з грецької ваше красиве ім”я означає «сміливий, мужній».