Тренінг медіаекспертки та фактчекерки Альони Романюк для слухачів IX Регіональної Школи сучасної журналістики Тернопільського прес-клубу був одним з тих, що дає дуже цінні в сучасному інформаційному світі знання кожному, навіть незалежно від професії. Бо такі знання дають змогу відрізняти правдиву інформацію від оманливої і допомагати в цьому іншим.
Насамперед тренерка доступно пояснила, що таке фейк, чому так важливо знаходити джерела будь-якої інформації, та де і як можна перевіряти факти. Відтак учасники взяли участь у грі-практикумі, де вчилися виявляти різні види фейків, інформаційних вкидів, маніпуляцій тощо. Альона Романюк навчала детально «препарувати» новини щодо їх правдивості. Окремо вона зупинилася на маніпулятивності заголовків. А також розповіла, що таке ІПСО (інформаційно-психологічна операція), як і для чого вони застосовуються. «Цим займається не будь-хто, а спецслужби, – зазначила вона. – Там може бути частина правди, частина неправди, частина пропагандистських наративів, і все це спрямовано на те, щоб посіяти страх, зневіру, паніку, хаос і таке подібне».
Для більшості присутніх несподіванкою було дізнатися, що навіть на Фейсбук-сторінці Верховної Ради України фактчекери щодня виловлюють фейки. «Я вже зверталася туди з приводу того, щоб навчили працювати своїх SMM-ників», – зауважила тренерка. Відтак зазначила, що на фейки ведуться всі, навіть раціоналісти з вищою освітою і в цілому критичним мисленням. Бо коли сходяться в одне такі «пазли», як певна загроза, актуальність теми, відсутність необхідної інформації з офіційних джерел та нерозуміння ситуації , то на цій основі можна запустити будь-який фейк, що буде активно поширюватися і добре «заходити» людям». А одним з головних маркерів фейку є те, що він б’є по емоціям, бо емоції завжди сильніші раціонального компоненту. Для прикладу Альона Романюк в подробицях розповіла про те, як сама в плані експерименту створювала і запускала фейк про кульові блискавки, і чому він так успішно поширювався навіть досить авторитетними медіа. «Журналісти не повинні пропускати фейки!, – підкреслила Альона Романюк. – Вони є тим необхідним фільтром, але справлятися з таким обов’язком можуть тільки професійні журналісти. Звичайно, помиляються всі, але довіра до медіа формується і тим, як вони реагують на виявлення у них фейків, бо далеко недостатньо лише мовчки зняти помилково розміщений матеріал». Далі слухачі Школи виконували спільну вправу по виявленню фейків та діпфейків (від англ. deep fake — це методика поєднання і накладення одних зображень та відео на інші задля створення оманливого змісту).
Під час другої частини тренінгу увагу аудиторії було зосереджено на такій актуальній темі, як вміння виявляти ознаки російських вкидів та поширення ворожих наративів. Йшлося також про цифрову безпеку в контексті безпеки інформаційної. Також Альона Романюк поінформувала про ресурси, які допомагають перевіряти інформацію та про те, як правильно спростовувати інформацію неправдиву. Кожний із слухачів безперечно зробив для себе багато корисних висновків і отримав ефективний набір інструментів для майбутньої боротьби за правду в інформаційному просторі. Ось як, приміром, відгукнулася про тренінг тернопільська журналістка Світлана Шевчук: «Важливо було почути, що не кожен фейк є фейком, адже останнім часом почастішали випадки рашистських інформаційно-психологічних операцій (ІПСО), які маскуються під патріотичні дописи українців. Сподіваюся, що не згодиться на практиці, проте цікаво було дізнатися, як правильно діяти медіа та журналісту, які помилково поширили фейковий чи маніпулятивний матеріал. У своїй подальшій роботі спробую застосувати структуру написання фактчеку, який запропонувала спікерка, щоб «простою» мовою пояснювати аудиторії, чому та чи інша інформація є неправдивою».
