Як і багато років тому, субкультури і сьогодні дуже приваблюють молодь. Що стосується панків, то цей рух все ще живий та активний передусім тому, що ідеально відображає ідею нонконформізму, відвертості та бажання висловити свою незалежність від традиційних суспільних норм. Авторка зустрілася з одним із тернопільських панків – засновником гурту „Cultural Underground“ Артуром Гуралем – і задала йому кілька запитань.
– Артуре, як ти познайомився з панк-культурою і як це вплинуло на твоє життя?
– Це сталося, ще коли я був підлітком, і коли мої музичні смаки розширювалися. Коли вперше почув панк-рок, то він мене зачарував своєю енергією та способом висловлювати незалежність. Ця музика та культура надихнули мене бути собою, самостійно мислити і відмовлятися від стандартів та стереотипів. Тепер я вже 2 роки граю в панк-групі „Cultural Underground“, і це для мене не тільки музика, а й спосіб життя. Тексти пісень можуть відображати наші політичні переконання, протести проти соціальної нерівності та корупції, а також наші особисті досвід та емоції. Музика сама по собі – це потужний засіб самовираження, і ми використовуємо її, щоб висловити свої погляди та спонукати до дії.
– На твій погляд, чи змінилося щось у панк-культурі порівняно з минулим?
– Вона змінилася в контексті нових технологій та суспільних викликів. Тепер є більше можливостей для самовираження та поширення ідеалів через Інтернет та соціальні мережі. Але основними принципами незмінно залишаються незалежність, протест та відмова від конформізму.
– І якою ти бачиш роль панк-музики у сучасному світі?
– Вона є важливою, бо допомагає нам піднімати свідомість щодо соціальних проблем, надихає на активність та боротьбу за зміни. Панк-музика об’єднує спільноту людей, які розділяють подібні цінності і прагнуть до соціальної справедливості.
Довідково. Нагадуємо, що, як повідомляє онлайн ресурс Wikipedia https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%BA-%D1%80%D0%BE%D0%BA панк-рок (англ. Punk rock) — це напрям у рок-музиці, що сформувався до середини 1970-х років у США, Великій Британії та Австралії. Безпосереднім попередником панк-року в музичному плані вважають т. зв. прото-панк, до якого відносять перші альбоми Velvet Underground, Патті Сміт і Stooges. Від самого початку представники жанру протиставляли себе помпезності тогочасного мейнстримного року: культивували перебільшено примітивну гру і завзятість раннього рок-н-ролу.
Для композицій панк-року в цілому властиві швидкий темп, коротка тривалість, простий акомпанемент, розв’язна і часто агресивна манера співу. Тексти пройняті нігілізмом і соціально-політичною тематикою. У кожному різновиді панк-року є свої індивідуальні ухили. Панк-рок нерозривно пов’язаний з субкультурою панку, для якої характерна етика субкультури DIY «все-сам», епатаж і загальний нонконформізм. Якщо у США панк був сенсацією андеграунду, то повномасштабним суспільним феноменом він став у Великій Британії, де його розцінювали як реальну загрозу добробуту істеблішменту. У зв’язку з популярністю жанру навколо нього виникла власна субкультура, виражена в протестній ідеології (юнацькі бунти), відмінному стилі одягу і прикрасах (футболки з нецензурними принтами, шкіряні куртки, різних шипованих аксесуарах і одягу в БДСМ-стилі, а також антиавторитарній філософії, вираженій у конфронтації з істеблішментом та етиці непродажності.
Каріна Почигайло
На фото – панк-гурт «Cultural Underground»
Фото з архіву гурту