Вараш на сусідній Рівненщині – місто особливе, бо він – місто-супутник Рівненської атомної електростанції. Сьогодні до безпеки таких об’єктів в Україні особлива увага. А як почуваються ті, хто постійно живе у Вараші? Автор цієї публікації поцікавився думкою варашан, задавши їм лише одне запитання – “Чи не страшно вам проживати під час війни в місті, що знаходиться в безпосередній близькості до атомної електростанції?”. Ось кілька типових відповідей від людей різного віку.
Анастасія,19 років: “Насправді ні, бо я знаю, що атомна станція захищена як зсередини, так і ззовні, тому малоймовірно, що з нею може щось трапитись. Не переживаю і на рахунок повітря, воно у нас чисте, і немає ніяких радіоактивних відходів, які можуть якось вплинути на здоров‘я».
Тамара,24 роки: “Скажу, що страх є. Але є тому, що я маю дитину і в першу чергу, як мамі, мені страшно не за себе, а за неї. Але мене дуже заспокоює те, що ми живемо у місті, де навіть тривога лунає дуже рідко, і саме в цьому місті я почуваю себе безпечно і комфортно. Втім, коли згадую про ситуацію на Запорізькій АЕС, то іноді таки напливають думки, що теж в будь-який момент може щось статись».
Микола Васильович, 56 років: “Я проживаю тут майже 30 років. Тож не боюся, бо розумію, наскільки професійні люди там працюють, і саме вони відповідають за безпеку жителів міста. Це кваліфіковані працівники, які перед тим, як почати працювати на такому серйозному об’єкті, проходять спеціальні перевірки”.
Дмитро Мирославович, 39 років: “Ні, я не думаю, що є якась загроза вибуху або взагалі якась загроза від атомної станції. Тому що ця АЕС не така, як Чорнобильська. Єдина загроза, яка теоретично може бути, це напад ворога, але наша атомна знаходиться ближче до Білорусії, з боку якої прямої загрози для станції ще не було“.
Дмитро, 11 років: «Тато мені багато розповідає про атомну станцію, і мені дуже цікаво його слухати. Ні, не страшно! Тому що там працюють розумні люди, які знають, що робити. А ще мені тато розповідав, що там все зроблено дуже надійно.”
Також хотілося дізнатися думку одного з працівників АЕС, проте давати коментарі він чомусь відмовився.
Владислав Андросенко