«Все буде Україна!» – історичні читання під такою назвою відбулися у Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці. Подію приурочили до річниці війни.
Микола Лазарович – доктор політичних наук, професор Західноукраїнського національного університету, учасник бойових дій – розпочав свій виступ з того, наскільки важливо вивчати історію своєї батьківщини. І нагадав, що насправді ця війна триває не з минулорічного 24 лютого, і навіть не з 2014-го, а вже понад 365 років, лише у різних формах. «Якби мені довелося обрати синонім до слова «росія», то я б обрав слово «брехня», – сказав він. Відтак розповів, як, воюючи з 2015 року, неодноразово ставав жертвою некомпетентної російської преси. Його слова перекручували настільки, що вони втрачали будь-яку схожість із оригінальним змістом. «Умовно кажучи, я все життя був на передовій. Ще від студентської лави в Кам’янці-Подільському, коли організував захід, на якому збирав підписи за надання українській мові статусу державної, і за це мене намагалися вигнати з університету. Учасником Помаранчевої революцію був від її першого – до останнього дня. Під час Революції гідності був одним з ініціаторів подій на Грушевського» – поділився із слухачами Микола Лазарович. Воювати він пішов добровільно. Коли це було вперше, в 2015 році, то прийняли лише з 5-го разу, оскільки його справу на той час давно списали в архів. У 2022-му прийшов до військкомату вже 24 лютого. Жартує, що попросив тоді ще три дні зачекати, бо йому потрібно було дописати книгу.
Багато цікавого розповів і учасник бойових дій Ігор Войцехівський (позивний «Поляк») – завідувач відділу Тернопільського музею національно-визвольної боротьби. «Сором перед власними дітьми – це одна з рушійних сил, котра змусила мене піти на війну, – сказав він. – У військкоматі не прийняли через інвалідність, тому вихід був один – стати добровольцем. Воюючи, остаточно зрозумів, що ризикувати життям заради України можна і без пільг та грошей. Найбільшою заслугою для мене стали слова сина, коли він сказав, що пишається мною».
Ігор Войцехівський розповів, що йому навіть вдалося зруйнувати міт про «злих бандерівців», адже в його підрозділі було багато військових зі східних областей, котрі щиро в нього вірили. Події на Сході він вважає божевіллям. Коли наших військових позбавляли рук через татуювання з тризубом. Коли безжально катували, відбираючи будь-який шанс на життя. Тотальна аморальність та дикість росіян, котра перекреслює усі існуючі закони війни, просто вражає. «Наші капелани вчили нас навіть вбивати ворогів «з любов’ю», тобто максимально швидко, адже катування – це гріх» – поділився Ігор Войцехівський важкими спогадами.
Окрім цього заходу на сайті Тернопільської ОУНБ анонсують ще багато інших на тему війни. Також зараз там експонується книжкова виставка «Реквієм Небесній Сотні», де зібрані книги про події Майдану (див.фото).
Софія Ярош
На головному фото – Микола Лазарович та Ігор Войцехівський ( крайні справа) з працівниками бібліотеки
Фото авторки та Тернопільської ОУНБ
