Схоже, що українським медіа треба готуватися до нових ускладнень у своїй діяльності. На сайті Верховної Ради розміщено проєкт Закону України про внесення змін до статті 277 Цивільного кодексу України (реєстраційний № 8380 від 24.01.2023 р.) щодо визнання інформації недостовірною, поданий народною депутаткою Славицькою А.К. Цим законопроєктом в Цивільний кодекс намагаються повернути норму, яка діяла з 1 січня 2004 року по 19 квітня 2014-го, і яка передбачала, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, доки не буде доведено протилежне. Своїми думками з цього приводу ділиться медіаюрист проєктів Тернопільського прес-клубу Ігор Федоренко.
Частина 3 статті 277 Цивільного кодексу України була виключена у 2014 році Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про інформацію” та Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Але ця норма так «подобалася» судам, що, не зважаючи на втрату чинності, ми ще роками бачили в рішеннях посилання на неї. Ця стаття встановлювала презумпцію недостовірності негативної інформації про особу, що звільняло позивача від тягаря доведення, натомість особа, яка поширила негативну інформацію, зобов’язана була довести її достовірність. Негативною вважалася інформація, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Метою повернення презумпції недостовірності негативної інформації законопроекту вказано забезпечення належного механізму реалізації захисту громадянами честі, гідності та ділової репутації і зняття з позивача у справах про спростування недостовірної інформації обов’язку доведення, що інформація є недостовірною. Звісно, ніщо не перешкоджає позивачу надати докази, але якщо відповідач не спростовував презумпцію, позовні вимоги задовольнялися.
Чим це загрожує місцевим виданням? При публікації «гострих» матеріалів редакції і до цього збирали доказову базу, але, на мою думку, прийняття цього законопроєкту призведе до самоцензури та спростить тиск на редакції. Подання позову вже не буде потребувати доказів недостовірності поширеної інформації, буде достатньо доказів, що така інформація поширена. А яка оцінка буде надана судом щодо публікації про якісь корупційні діяння, розкрадання чи ще щось, що за фактом мало місце, але так і не призвело до вироку суду? Нема вироку – отже, факт не відповідає дійсності? І дізнаємося ми про це тільки з судової практики.
Стаття 30 Закону України «Про інформацію» в першій і другій частині зазначає, що:
«1. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
2. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб’єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов’язок відшкодувати завдану моральну шкоду».
Але запропонована редакція частини третьої статті 277 негативну інформацію не поділяє на факти і оціночні судження. Оцінка може бути негативною, і якщо цей законопроєкт буде проголосований, то такі оціночні судження, виходить, теж будуть вважатися недостовірними? Адже, згідно із Законом України «Про інформацію», оціночні судження – це теж інформація. І якщо негативні оціночні судження за законом одразу, автоматично, ставатимуть недостовірною інформацією, чи не будуть в такому випадку суди вважати їх такими, що принижують гідність, честь чи ділову репутацію та завдають моральної шкоди, посилаючись на частину 2 статті 30 Закону України «Про інформацію»”? Звісно, ми знаємо, що оціночні судження – це те саме, що й думка, оцінити правдивість чи правильність судження неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночні судження не містять фактичних даних, це критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. Також Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях розділяє оціночні судження і інформацію (фактичні дані). Але все це ще треба довести в суді, тому якщо норма, яка передбачає презумпцію недостовірності негативної інформації, буде прийнята, ми будемо мати у майбутньому багато «цікавих» судових справ і прикрих рішень.
Відомо, як багато часу знадобилося для впровадження практики Європейського суду з прав людини. А скільки часу, сил і коштів витрачено редакціями на правову допомогу для відстоювання свободи слова! Тепер же внесення змін до статті 277 Цивільного кодексу України може бути аж ніяк не на користь редакцій використано при застосуванні норм вже діючого Закону України «Про медіа». А ще серйозніших наслідків слід очікувати у випадку, якщо стане законом законопроект 9223, який недарма називають «законом про заборону критики влади».