Продовжуємо серію знайомств з героями інформаційного фронту – редакторами місцевих видань, котрі у надскладних воєнних обставинах продовжують гідно виконувати свій професійний обов’язок. Сьогодні про роботу свого видання під час війни розповідає Ігор Новіков, керівник «Вістей Снігурівщини» з Миколаївської області, з якими Тернопільський прес-клуб співпрацює в рамках проєкту «Сприяння медіа реформам та розвитку регіональної журналістики». Снігурівка перебувала в окупації з березня до листопада 2022-го. Ще на початку війни друк газети довелося зупинити, і певний час журналісти надавали своїм читачам необхідну інформацію через соцмережі. Коли ж вороги увійшли в місто, працювати стало взагалі неможливо і небезпечно для життя. А редакційний офіс пограбували, винісши геть усе. Тривалий час «Вісті Снігурівщини» не виходили. Однак незадовго після того, як Збройні сили України звільнили Снігурівку, видання знову повернулося до своїх читачів.
– Вихід вдалося поновити завдяки НСЖУ, – розповідає Ігор Новіков. – Перший після вимушеної перерви номер побачив світ 19 листопада тритисячним накладом, і з того часу виходимо постійно, тричі на місяць. Через війну передплати на 2023-й, по суті, не було – може якась сотня екземплярів всього – тож цими тиражами ми віддаємо борг передплатникам на 2022-й, газету отримують саме вони. З січня по березень газету роздавали безкоштовно в точках отримання гуманітарної допомоги. А вже з березня, коли у нас поновила роботу Укрпошта, почали доставляти і минулорічним передплатникам. Зараз «Вісті Снігурівщини» розповсюджує в основному Укрпошта, лише триста екземплярів ми самі розвозимо у торгові точки міста.
Нещодавно оголосили передплату на 2024-й рік, але прогнозувати результати неможливо, бо ситуація досить складна. Близько половини населення, за моїми спостереженнями, виїхало, «прильоти» й обстріли продовжуються постійно. А попереду ще невідомо яка зима. Ось буду ходити на ринок до людей, розмовляти з ними, щоб передплачували. Сьогодні усім сутужно, але, знаєте, саме зараз і особливо відчувається, яке значення має газета для людей. Одна жінка розповідала мені, що коли звільнили Снігурівку, дуже багато інформації про це було, і фейки різні ходили, то люди вже й не знали, чому вірити. Але коли знову почала виходити наша газета, то вони справді остаточно повірили, що – все, місто звільнене і повернулася українська влада. І це лише один приклад із дуже багатьох.
Щоб привабити передплатників, ми випустили дуже гарний настінний календар на 2024-й рік «Україна-Снігурівщина» – такий отримає кожний, хто передплатить газету. Також розігруватимемо речову лотерею – домовились з підприємцем, який в обмін на рекламу дасть певну кількість товарів для призів. Сподіваємось, це також спрацює. А ще ми нещодавно вперше за всі роки існування газети видали її у повному кольорі. І з нагоди Дня міста, і щоб показати свої можливості та зацікавити передплатників, і щоб підняти дух своїх читачів на фоні того, що під час недавнього псевдореферендуму Снігурівку у складі Херсонської губернії «приєднали» до росії.
– Пане Ігорю, наприкінці липня запрацював сайт вашого видання, створений за сприяння Тернопільського прес-клубу. Чи це перший ваш сайт, і як справи із його розвитком?
– Раніше у нас уже був сайт. Але він якось «не пішов», тож ми призупинили і більше не поновлювали його роботу. Цього ж разу все склалось якнайкраще. Ваші фахівці спрацювали на відмінно, і коли сайт ( https://snig-news.com.ua/ ) запрацював, то ми зрозуміли, що він сьогодні найкрутіший на Снігурівщині. Я не хвалюся і на таких речах розуміюся, він справді найкращий тут на сьогодні і за дизайном, і за наповненням, і відповідає усім сучасним стандартам. І зараз це єдиний новинний сайт Снігурівки. Ми рекламуємо його через Фейсбук та Телеграм, і люди дуже добре на нього реагують і про нього відгукуються. Поступово стає все більше переглядів, особливо коли йдуть резонансні матеріали, а я стараюся, щоб їх було побільше. Та й на престиж газети він також працює. Сподіваюсь, що скоро й рекламодавці зацікавляться. Тож новим сайтом я дуже задоволений, це справді потужний крок у розвитку нашого видання.
– Що у вас на сьогодні з фінансами? Чи є кошти на виплату зарплат?
– Коштів зовсім трошки. Реклами ж зараз фактично немає. А в штаті нас всього четверо, включно з бухгалтером і верстальником, тож вся журналістська робота і по газеті, і по сайту, чесно кажучи, зараз лежить в основному на мені. Решта людей працюють дистанційно, знаходячись у різних куточках України. На деякий час виїжджав до Одеси і я, хоч спочатку цього робити аж ніяк не збирався. Але дві мої доньки, які давно не живуть у Снігурівці, дуже просили, плакали, тож ми із старенькою мамою, яка пережила два інсульти, таки вирушили у складну дорогу. Добре, що вона її якось пережила… А кошти для діяльності редакції шукаємо і будемо шукати в усі можливі способи.
– А яка на сьогодні ситуація з редакційним приміщенням?
– Воно було частково зруйноване і повністю пограбоване – винесли все, що могли, навіть папери, забрали і старенький редакційний автомобіль. Зараз там вже вставлені вікна і трохи наведено порядок, бо був страшенний безлад. Але техніки у нас не залишилось ніякої, тому дуже вдячний Тернопільському прес-клубу за нещодавно отримані нові ноутбук, принтер та смартфон. Вони справді були гостро необхідні і дуже нас виручили.
До речі, збереглося одне цікаве і незвичайне «майно» нашої редакції. Три роки тому, до 90-річчя газети, один з місцевих умільців виготовив унікальний металевий «Стіл редактора» – з металевими ж газетою, друкарською машинкою, настільною лампою, телефоном та іншими атрибутами на ньому. Він був встановлений біля редакції, і став як своєрідним пам’ятним знаком на честь нашої газети, так і популярною місцевою пам’яткою, біля якої люблять фотографуватися і місцеві жителі, і гості міста. Так от вона встояла! Не була ні зруйнована орками, ні вкрадена ними, і я вважаю це дуже символічним у найкращому значенні.
Тернопільський прес-клуб щиро вітає головного редактора «Вістей Снігурівщини» Ігоря Новікова з його сьогоднішнім Днем Народження! Бажаємо стійкості, удачі, успіхів і перемог, а також міцного здоров’я і особистого щастя!
Той самий повноколірний номер
Незвичайна редакційна пам’ятка, яка символічно встояла під час окупації Снігурівки