Життя оперативника – це постійний стрес, небезпека та відповідальність. З цими неодмінними супутниками ветеран-оперативник Іван Дідик пропрацював у професії мало не пів століття – з 1976-го.
Ще в молодому віці він вирішив боротися зі злочинністю та вірно служити українському народу. За роки служби працював на різних посадах, але ніколи не зраджував оперативній справі. Кожен день для нього був викликом, але він відповідав на нього з великим захопленням та рішучістю. Іван Дідик пройшов шлях від рядового оперативника до керівника територіальних підрозділів Тернопільщини та Львівщини. За роки служби зарекомендував себе, як справжній професіонал. І навіть досягши пенсійного віку, продовжив працювати в оперативному блоці та залишатися мудрим наставником для молодших колег.
Оперативник-ветеран розповідає, що за 48 років служби було чимало цікавих справ. Десь у 1994-му, приміром, коли Дідик працював заступником начальника Тернопільського міського відділу міліції, резонансним стало викриття злочинних угруповань. Конфліктували між собою відомі тоді у Тернополі злочинні групи «Аракс» і «Юмакс», одна з яких вирішила знищити іншу. Проте через витік інформації виконавця замовлення вбили і, щоб приховати сліди злочину, спалили тіло в машині у лісі. Завдяки кропіткій роботі оперативники встановили особу злочинця, відтак його позбавили волі на 15 років.
У 2005 році Іван Дідик очолив спеціальне відділення «Сова», завданням якого було розкриття злочинів минулих років. До слова, щороку вдається розкрити близько 400-500 таких злочинів, хоча кримінальних правопорушень, де особа зловмисника не встановлена, від 2012 року назбиралося 13 тисяч. «Особливою складністю у роботі зі злочинами минулих років є втрата доказової бази, – каже ветеран. – Проте зараз є можливість використовувати різні технології, які допомагають швидше розкрити кримінальні правопорушення. Коли я починав, не було таких сучасних засобів зв’язку та обладнання для збору інформації. Відчутно сприяють зменшенню злочинів та полегшують роботу, наприклад, камери відеоспостереження. Та й підхід до розкриття злочинів зараз інший. Оперативнику потрібно виконати усі вказівки слідчого та зібрати докази вини зловмисника – лише тоді кримінальне провадження з обвинувальним актом може дійти до суду. Більш підготовленими приходять і співробітники. Однак зловмисники теж вдосконалюються, особливо ті, хто промишляє різного роду шахрайствами».
Іван Дідик каже, що найголовнішим для нього завжди були результат роботи та вдячність потерпілих, а сили додавали підтримка сім’ї та колег. А щоб бути хорошим оперативником, вважає він, необхідно передусім вміти розмовляти з людьми. Також важливо мати здатність швидко приймати рішення в критичних ситуаціях, бути дисциплінованим та вміти працювати в команді. Іноді на пошуки зловмисника йде не один рік, тож оперативний працівник повинен бути терплячим та спостережливим, а техніка роботи вимагає постійного самовдосконалення.
Попри те, що Іван Дідик ще у 2003-му здобув право вийти на пенсію, він продовжив працювати в карному розшуку та ділитися досвідом з молодими оперативниками. Допомагають їм його поради і дотепер. «Карний розшук для мене – це все життя. Це – служба, якій вже 105 років, і без якої неможлива робота поліції. Адже оперативний блок – це перша ланка у боротьбі зі злочинністю», – каже він.
Нещодавно поліцейська «родина» привітала Івана Дідика з виходом на заслужений відпочинок. Чоловік каже, що настав час подбати про себе, проте він все одно не забуде свого покликання. Його розум завжди аналізує, очі – стежать, а серце готове захищати.
Уляна Луцко
Фото з архіву Івана Дідика
