Щодня команда ресторану «Реберня у Тернополі» готує в середньому близько 4000 тисячі порцій гарячого харчування і 1,5 тисячі сандвічів для внутрішньо переміщених осіб.
Наприкінці березня заклад почав співпрацювати з міжнародною благодійною організацією World Central Kitchen. Це – найбільша у світі організація, яка опікується харчуванням постраждалих від війни, епідемій, стихійного лиха.
«Завдяки підтримці World Central Kitchen ми вже чотири місяці забезпечуємо збалансованими обідами 15 локацій Тернополя. Окрім того, доставляємо гарячі обіди по області. Загалом готуємо 5,5 тисячі порцій їжі щодня!» – ділиться керівник проєкту Юрій Фролов.
У команді волонтерів –шеф-кухар з Одеси, су-шеф з Харкова, кухарі з Краматорська, Маріуполя, Сєвєродецька. Допомога від організації покриває не лише витрати на продукти харчування, а й оплату праці волонтерів, тож вони мають змогу працювати у нашому місті.
«На кухні я працюю вже майже 13 років. Коли через війну евакуювався до Тернополя, то навіть не думав, що зможу тут займатися своєю улюбленою справою, – розповідає шеф-кухар Олександр. – У моїй команді нині більше 20 людей. Ми працюємо 24/7 і робимо все можливе для перемоги. Звісно, готувати для клієнтів у мирний час і для тих, хто втікає від війни, це – зовсім різні речі. Але я радію, що можу внести свій вклад у спільну перемогу України, чимось допомогти людям, які цього потребують у цей складний час».
Меню, яке готує команда поварів, – повноцінне і збалансоване. «Ми варимо борщ, різноманітні супи, каші, готуємо страви з м’яса, десерти. Для гарніру використовуємо тільки якісні продукти, – каже Олександр. – У всі страви ми вкладаємо лише добрі емоції, віру, любов та надію на якнайшвидшу перемогу. У свою чергу люди нам дякують за нашу допомогу і працю. А від цих слів, попри графік роботи без вихідних, сили з’являються самі собою».
Готові працювати до перемоги стільки часу, скільки буде потрібно і подружжя Тетяни і Віталія Таранів з Краматорська. У Тернополі вони змінили професію, щоб допомагати переселенцям.
«У Краматорську ми працювали на машинобудівному заводі. Я слюсарем, а дружина – хіміком-лаборанткою, – розповідає Віталій. – Ми звикли працювати, ніколи не сиділи без діла і не чекали, що нам з неба впадуть гроші. Евакуювавшись до Тернополя, шукали роботу, щоб оплачувати оренду житла, і так потрапили у команду «Реберні». Я працюю водієм і доставляю обіди потребуючим. Люди завжди чекають і радіють, коли ми приїжджаємо. Тішуся, що маю можливість не тільки заробляти, а й допомагати людям».
«Я тепер працюю кухаркою у холодному цеху. Сьогодні з командою виготовили більше 1400 порцій салатів, – каже Тетяна. – Робота у «Реберні» допомагає відволіктися від сумних думок про війну. І хоча інколи, нарізаючи цибулю, заплачу, але завжди себе переконую, що то від цибулі. Звісно, я ніколи б не подумала, що в житті мені доведеться готувати їжу за тисячу кілометрів від дому для людей, які так само, як і ми, втікали від війни. Мрію готувати вже на власній кухні у рідному домі».
Отримати гарячий обід до приміщення «Реберні» із двома внуками прийшла пенсіонерка Віра Сукач з Миколаєва.
«Вже три тижні практично щодня я приходжу сюди, щоб отримати їжу. Обід, який нам видають, я ділю таким чином, щоб залишалося ще й на вечерю, – ділиться пенсіонерка. – Усі страви дуже смачні. Діткам найбільше смакує картопляне пюре. Я щиро вдячна колективу закладу і організації, яка фінансово підтримує цю акцію, за їхню допомогу. Завдяки цим обідам ми витрачаємо менше коштів на продукти, а також менше часу проводимо на кухні».
Пенсіонер із Харкова Георгій також прийшов до «Реберні» за порцією гарячої їжі. Каже, що його родина винаймає житло, тож доводиться економити, а допомога у вигляді приготованих страв суттєво у цьому допомагає.
«Я щиро вдячний за ту підтримку, яку нам, переселенцям, надають в такий важкий момент життя. Ми не перебираємо, бо в нашій ситуації будь-яка допомога – важлива, – ділиться Георгій. – Вже близько тижня я приходжу за обідами і дуже задоволений, бо усі страви дуже смачні, ніби вдома».
Волонтери World Central Kitchen кажуть: щодня чують десятки трагічних історій від тих, хто змушені були евакуюватися з рідних міст. І переконані, що для людей, які втратили все, гаряча їжа повертає відчуття домівки, віри в себе, в ближнього, в країну, у справедливість, добро й перемогу.