На Херсонщині зараз дуже гаряче, до неї прикута увага всієї України і половини світу. Але найбільше, мабуть, вболівають ті, хто вимушений був залишити там домівки, тож тепер з великим нетерпінням чекає, коли можна буде повернутися…
Багато херсонців після початку війни вимушено переселилися на Тернопільщину. Серед них – і сім’я з херсонської Калинівки, яка сьогодні проживає в селі Потік на Бережанщині. З початку повномасштабного вторгнення росіян як в самому місті ,так і в багатьох прилеглих селах Херсонської області велись активні бойові дії, тому залишатись там було дуже небезпечно. Як розповідає Олександра (прізвищ не називаємо з міркувань безпеки цих людей), майже з перших днів війни російські окупанти обстрілювали їхнє і сусідні села з «Градів», запускали ракети. Декілька ракет влучило поблизу їхнього будинку, після чого вони – Олександра, її чоловік Сергій та їхня однорічна донька Ангеліна – залишили свій дім і своє село, взявши лише документи та мінімум речей. Разом з ними рятувалися сестра Олександри Валерія та брат Сергія з дружиною та трьома дітьми.
«Їхало нас дев’ятеро в одному автомобілі, їхали через поля, було дуже страшно, адже знали, що там може бути заміновано, майже по всій дорозі бачили велику кількість ракет, які стирчали просто із землі. Четверо маленьких наляканих дітей постійно вередували і плакали», – розповідає молода жінка. Добре, що хоч точно знали, куди прямувати, і що там їх чекає надійний прихисток – в село Потік на Бережанщині Тернопільської області, де Олександрі залишився у спадок від покійної матері будинок. Спочатку добралися до міста Баштанка Миколаївської області, де волонтери пересадили їх в бус і допомогли добратися до Вінниці, всю дорогу стояли в заторах, довелося проїхати велику кількість блокпостів.
На даний момент вони вже все облаштували на новому місці, де безпечно, але на душі все одно неспокійно. Зв’язку із селом, де жили, немає, тож навіть не знають, чи вцілів їхній будинок. Та на запитання, чи планують повертатись на Херсонщину, впевнено відповідають, що коли все закінчиться, хотіли б повернутись назад.
Наталя Скіп
Фото ілюстративне