Як виготовляти якісні телевізійні й онлайн новини під час війни навчали у Тернопільському прес-клубі. Відомі професіонали у цій сфері Ігор Куляс і Олександр Макаренко провели тренінг для учасників ІХ Регіональної школи сучасної журналістики.
«Насправді зараз ніхто точно не знає, як поводитися у тій чи іншій ситуації, -зазначив Олександр Макаренко. – Бо дотепер ми ще не працювали в умовах активної фази війни. Тож маємо добре думати перед тим, як щось опублікувати. І навіть якщо певну інформацію вже опублікував у соцмережах якийсь народний депутат, ми маємо думати, чи не нашкодить те, що і ми її оприлюднимо, адже поширення після цього вже буде зовсім іншим. Я б ніколи не сказав такого в мирний час. Але під час війни важливіше не допустити розколу суспільства і зневіри, аніж опублікувати гострий матеріал».
Війна вплинула на журналістські стандарти. І якщо у мирний час важливо було подавати інформацію оперативно, то сьогодні деякі новини ми оприлюднюємо лише після того, як впевнились, що їх учасники у безпеці і це їм не зашкодить. «Моя родина жила у селі під Києвом, яке було в окупації. Вони передавали нам інформацію про пересування ворожих військ, а вже ми цю інформацію передавали військовим. І от одного разу до них у будинок прийшов п’яний солдат, годинами тримав їх під дулом автомата і погрожував, що все тут зараз підірве. Коли він заснув, господиня пішла на блокпост окупантів і попросила, щоб його забрали. Ми передали цю інформацію військовим, бо вона показує моральний стан армії ворога. І уявіть нашу реакцію, коли у Телеграм-каналі відомого журналіста з’являється ця історія із справжнім іменем моєї родички! Ми ледь не посивіли! На щастя, все обійшлося, але могло бути по-іншому. Ми маємо розуміти, що все, що ми публікуємо, читає і ворог» – розповів Ігор Куляс. Однак незмінним і під час війни залишається стандарт відокремлення фактів від коментарів. «Дуже часто журналісти видають свій висновок як факт, – сказав Олександр Макаренко. – Ми робимо якісь висновки, і нам здається, що вони правильні. Та наша оцінка не буде співпадати з оцінкою глядачів. Нам потрібні якісь підтвердження. Факт завжди один, все інше – припущення».
Окрім основної тематики тренінгу, з якою ми ознайомлювали у раніше анонсованій програмі, впродовж двох днів було обговорено і чимало важливих дотичних питань. Приміром, щодо правильного формулювання запитань та поведінку на прес-конференціях, що актуально для журналістів незалежно від їх досвіду. З цього приводу Ігор Куляс розповів наступне: «Я ось аналізую телемарафон, у якому беруть участь провідні українські телеканали. І там журналісти також допускають помилки. Приміром, формулюють запитання з великою передісторією, де самі про все розповідають. Або ж задають кілька питань одночасно. А запитання від журналіста має бути одне – зрозуміле, просте і дуже конкретне. Бо якщо ви починаєте самі розповідати довгу історію – гість не розуміє, що казати йому, і навіщо ви його запросили. А якщо задаєте кілька запитань – він відповість на одне, зручне для нього, а на інші – «забуде». «Якщо на прес-конференції ви встаєте і задаєте запитання, а спікер у відповідь дає зустрічне запитання вам, то що б ви не відповіли, все буде проти вас. Цей прийом люди використовують, коли хочуть уникнути незручних для них запитань. Тоді вам варто мовчки чекати, а потім дослівно повторити своє запитання. Інколи мене запрошують проводити тренінги, як уникнути гострих питань на прес-конференції, і я навчаю їх починати таку дискусію. Але якщо журналіст знає, як правильно поводитись, то уникнути відповіді вже не вдасться» – додав Олександр Макаренко.
Під час дводенного навчання слухачі виконали цілу низку практичних завдань, що допомогли їм зрозуміти і запам’ятати «теорію». Відтак разом з тренерами дійшли висновку, що завдання журналістів сьогодні – не нашкодити і не допустити своїми публікаціями зневіри людей. Однак після завершення війни вони і надалі будуть зобов’язані підіймати усі гострі теми і задавати посадовцям усі незручні питання.
Олена Кирилів
Фото – Тернопільський прес-клуб
