Пів мільйона гарячих обідів для ВПО: чому World Central Kitchen в Тернополі припиняє готувати їжу для переселенців?

25.08.2022, 12:28
916 Переглядів

Понад 500 тисяч обідів для внутрішньо переміщених осіб приготувала команда ресторану «Реберня у Тернополі» з початку війни. Це – єдиний гуманітарний штаб області, де готують гарячі страви для ВПО. Окрім того, волонтери закладу щодня розвозять їжу в усі куточки Тернопільської області.

«З кінця березня наш заклад почав співпрацювати з міжнародною організацією World Central Kitchen. Це – найбільша у світі благодійна структура, яка опікується харчуванням постраждалих від війни, епідемій, стихійного лиха, – розповідає керівник проєкту Юрій Фролов. – Завдяки підтримці World Central Kitchen п’ять місяців ми забезпечували збалансованими обідами 15 локацій Тернополя. Окрім того, доставляли гарячі обіди по всій області, у найменші села, де люди місяцями не їли м’яса».

До серпня команда «Реберні» щодня готувала в середньому близько 4000 тисячі порцій гарячого харчування і 1,5 тисячі сандвічів. Нині вони мають можливість роздати 1200 порцій в день. І, як констатує Юрій Фролов, на жаль, організація World Central Kitchen з вересня буде вимушена припинити надання допомоги для ВПО у Тернополі.

«За пів року увага світу до теми війни в Україні поступово почала спадати. Відповідно і донати, тобто добровільні пожертвування, завдяки яким WCK має змогу надавати допомогу, також суттєво зменшилися. Наразі нам повідомили, що з вересня благодійна організація припинить волонтерську роботу в центрі та на заході України, а зосередить свою діяльність на допомозі східним областям та тим українським містам, які перебувають на лінію фронту», – ділиться керівник проєкту в Тернополі.

Керівник WCK Хосе Андерс і Юрій Фролов
Керівник WCK Хосе Андерс і Юрій Фролов

Нещодавно волонтерський фонд передав Тернопільській області 10 тонн гуманітарної допомоги у вигляді продуктів харчування. Ще одну фуру з продуктами очікують наприкінці тижня. Як зауважив Юрі Фролов, команда працює над тим, що місто та область отримали більше допомоги від World Central Kitchen.

«Фонд вирішив перевести формат роботи з гарячого харчування на продуктові набори. Але не просто, щоб люди приходили і брали їх, а щоб готували їжу собі самостійно. Тобто мета фонду – задіяти внутрішніх переселенців до діяльності, сприяти їхній соціалізації», – підкреслив керівник проєкту.

Добра справа

Як буде розгортатися ситуація далі, Юрій Фролов не прогнозує, проте сподівається, що World Central Kitchen з часом відновить свою діяльність у напрямку приготування гарячих обідів для ВПО у Тернополі.

«Наше харчування – це не просто їжа, а рука допомоги тим, хто пережив страхіття війни. Розуміємо, що кожен день роботи нашого гуманітарного штабу коштує великих грошей фонду. І ми дякуємо за всю ту допомогу і підтримку, яку отримували від початку війни, – каже Юрій Фролов. – У будь-якому випадку наша команда продовжуватиме готувати гаряче харчування. Звісно, ми не зможемо робити це у таких великих об’ємах, як раніше, тож роздаватимемо страви тим, хто опинився у найскрутніших обставинах. Дуже прикро бачити, коли у черзі за обідом люди простояли декілька годин, але їм не вистачало порцій. Насправді це дуже болісний процес, бо щодня ми чуємо від переселенців риторичне запитання: що ми будемо робити без вас?»

Із цим запитанням до точки видачі у закладі «Реберня» прийшли пенсіонери-переселенці Віктор з Херсонщини та Надія з Харкова. Розповідають, їм вже повідомили, що міжнародний фонд перепрофілював свою роботу із приготування гарячих обідів на видачу продуктових наборів.

 «Дуже і дуже шкода, адже це була суттєва допомога для нас, пенсіонерів. Нам потрібно оплачувати оренду квартири, купувати ліки, та ще й ціни зросли. Завдяки цій підтримці мали змогу економити на харчуванні, отримавши тут гарячі обіди. Не знаємо, куди звертатися тепер за допомогою. У будь-якому разі ми дякуємо фонду і дуже сподіваємося, що він знову запрацює у Тернополі», – кажуть переселенці.

Пенсіонер Володимир із Краматорська декілька місяців отримував гаряче харчування у «Реберні». Приходив сюди майже щодня.

«Дуже дякуємо засновнику організації шеф-кухару Хосе Андресу. Хочу сказати, що його ініціатива благородна і дуже добра. Не тільки для мене, а й для всіх людей, хто стоять тут у черзі, ця допомога значно полегшувала життя. Бо ми усі опинилися у складному становищі і нам усім не вистачає фінансів. Якщо ця акція буде продовжена, то Хоче зробить дуже добру справу для усіх цих людей, а вони будуть щиро вдячні і після перемоги завжди пам’ятатимуть про цю підтримку», – каже Володимир.

Переселенка із Харкова Наталія також прийшла за гарячим обідом для себе і двох своїх діток. Щоб зайняти чергу і отримати допомогу, щодня долає мінімум 10 кілометрів. Каже, ходить пішки, щоб зекономити на проїзді у громадському транспорті.

«Ми живемо у родичів в Тернополі, платимо за комунальні послуги. Окрім того, щомісяця я оплачую за своє житло у Харкові, яке відновлюють після обстрілів, адже моя квартира розбита. Після всіх оплат на місяць залишається 1500 гривень на трьох, тобто 50 гривень на день. На роботу мене ніхто не бере, бо я не можу працювати весь день, оскільки не маю із ким залишити дітей. Повернутися до Харкова також не можу, бо нам повідомили, що взимку не буде опалення. Ось така ситуація, – ділиться Наталія. – Було б дуже добре, якби «Реберня» мала можливість продовжувати годувати переселенців, бо це дуже необхідно. Тут була можливість взяти м’ясо для діток. Ми могли зекономити на продуктах. Що будемо робити, навіть не уявляю».

Допомога ще потрібна

Окрім того, що значна менша кількість ВПО зможе з осені отримувати гарячі обіди, інша проблема, із якою стикнулася команда волонтерів «Реберні», це скорочення персоналу.

 «На жаль, у зв’язку зі зменшенням кількості донатів на підтримку України  фонд не має можливості покривати оплату праці волонтерів. На жаль, минулого тижня змушені були скоротити частину працівників, серед яких переселенці, бо коштів на оплату їхньої роботи не маємо», – констатує Юрій Фролов.

Серед тих, хто залишався без роботи – переселенка Тетяна Таран. Жінка разом із чоловіком приїхали до Тернополя з Краматорська.

«У Краматорську ми працювали на машинобудівному заводі. Я – хіміком-лаборанткою, а чоловік – слюсарем , – розповідає Тетяна. – Евакуювавшись до Тернополя, шукали роботу, щоб мати гроші на життя, і так потрапили у команду «Реберні». Чоловік став водієм і розвозив допомогу, а я працювала на кухні у холодному цеху. На жаль, тиждень тому залишилася без роботи. Пробувала знайти якусь іншу вакансію, проте наразі роботи для мене немає. Звісно, ця ситуація пригнічує, адже нам тепер потрібно жити на одну зарплату, що суттєво вдарило по нашому сімейному бюджет, бо потрібно сплачувати оренду житла, купувати продукти. До Краматорська повернутися не можемо, бо влада попередила, що взимку в домівках не буде ні світла, ні води, ні опалення».

«Коли розвозимо допомогу, то кожен раз бачимо, як люди нас чекають. Вони просять не припиняти доставляти готові обіди. Особливо важко дивитися на пенсіонерів та людей із інвалідністю, які отримують копійки, яких ледь вистачає на прожиття, – каже Віталій, чоловік Тетяни. – Людям дуже важко без гарячого харчування. Та й ми готові працювати на перемогу. Тому дуже сподіваємося, що фонд знайде фінансування на діяльність свого штабу у Тернополі».

Дружина Петра Вишнівського Наталя із Сєвєродецька також працювала на кухні «Реберні» і залишилася без роботи. Чоловік працює водієм і доставляє гарячі обіди на різні локації.

«До війни я мав власний бізнес. У Тернополі працевлаштувалися до «Реберні», щоб мати змогу забезпечити собі найнеобхідніші та базові речі. Ми пропрацювали тут п’ять місяців. Наразі я працюю один, жінка залишилася без роботи. Так само й ті, кому ми розвозимо їжу, потребують допомоги. Люди залишилися без житла, без роботи, а тепер вже й без найнеобхіднішого – без гарячої їжі. Фонд Хосе Андреса робить дуже добру справу, за яку ми йому вдячні, але війна не закінчилася і людям треба допомагати й надалі».

25.08.2022, 12:28
916 Переглядів