Юридичні консультації з діяльності друкованих ЗМІ. На запитання відповідає медіаюрист Ігор ФЕДОРЕНКО. «Ми тимчасово припинили випуск газети і діяльність редакції. Виникло питання, як відправити працівників у відпустку за власний рахунок».
– Роботодавець не може примусово відправити працівника у відпустку за свій рахунок. Відпустка без збереження заробітної плати надається виключно за ініціативою працівника, для чого працівник подає відповідну заяву роботодавцю. Законодавством, яке регулює надання неоплачуваної відпустки, є стаття 84 Кодексу законів про працю, статті 25 і 26 Закону «Про відпустки», стаття 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Відпусток без збереження заробітної плати існує кілька видів. Відповідно до абзацу 2 статті 84 КЗпП та абзацу 1 статті 26 Закону України «Про відпустки» «за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 30 календарних днів на рік». Абзацом 2 статті 26 Закону України «Про відпустки”, частиною 3 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що «На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною першою цієї статті. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін».
Частина 4 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає, що «у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України “Про відпустки”.
Також є відпустки, передбачені абзацом 1 статті 84 КЗпП та статтею 25 Закону України «Про відпустки». Остання містить перелік підстав для надання відпустки без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов’язковому порядку. Строк такої відпустки залежить від підстави, яка передбачена законом і відповідно повинна бути у працівника. У вашому випадку, якщо у працівника є бажання піти у відпустку без збереження заробітної плати, найбільш зручною є норма, передбачена в абзаці 2 статті 26 Закону України «Про відпустки” та частиною 3 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». В цьому випадку відпустка не обмежена 30 днями, її тривалість визначається угодою сторін в межах дії воєнного стану.
Також варто пам’ятати про можливість призупинення дії трудового договору, про що є консультація за посиланням https://pressclub.te.ua/novyny/pro-pryzupynennya-diyi-trudovogo-dogovoru/
Консультації надаються в рамках виконання проєкту Тернопільського прес-клубу «Сприяння медіареформам та розвитку регіональної журналістики». Запитання можна попередньо надсилати на таку електронну адресу – akardynal@ukr.net