На запитання відповідає медіаюрист Ігор ФЕДОРЕНКО. «Через відсутність коштів з липня не виплачувалася зарплата, відповідно не сплачувався ЄСВ. Колега йде у декретну відпустку, і їй треба отримати декретні та не втратити стаж. Якось можна довести, що вона насправді працювала і має стаж?».
– Статтею 179 Кодексу законів про працю України передбачено дві відпустки – відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами і відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Соціальна відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами фактично оформлюється як період тимчасової непрацездатності. Підставою для призначення допомоги по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку листок непрацездатності. Згідно із статтею 18 Закону України «Про відпустки» після закінчення такої відпустки, за бажанням матері або батька дитини, одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Пенсійним фондом України здійснюється оплата лише за листком непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами. Для отримання допомоги при народженні дитини необхідно звернутися до органу соціального захисту населення.
Статтями 18, 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачено умови надання, розмір і тривалість виплати допомоги по вагітності та пологах. Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу. Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі, яка є працівником, у розмірі заробітної плати (доходу) такої особи, з якого фактично сплачено страхові внески, незалежно від страхового стажу. Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розмір максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку. Отже, виплата прив’язується не до страхового стажу – періоду (строку), протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню, а до страхових внесків – кошти, сплачені згідно із законодавством, на сьогодні це єдиний соціальний внесок.
Частиною 2 статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачено, що термін «застрахована особа» вживається у цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Таким чином застрахована особа – це фізична особа,яка, відповідно до законодавства, підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Відповідно, для отримання права на виплати працівнику необхідно набути статусу застрахованої особи в місяці настання страхового випадку шляхом сплати за нього роботодавцем єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в строки та розмірах, визначених чинним законодавством.
У випадку, коли роботодавець не сплачував за працівника єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, працівник втрачає статус застрахованої особи і не набуває права на допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Консультації надаються в рамках виконання проєкту Тернопільського прес-клубу «Сприяння медіареформам та розвитку регіональної журналістики».
Запитання можна попередньо надсилати на таку електронну адресу – akardynal@ukr.net