Ми продовжуємо ділитися досягненнями і здобутками маленьких місцевих редакцій (учасниць нашого проєкту), які докладають сьогодні величезних зусиль, аби вистояти самим і продовжувати підтримувати своїх читачів.
41 617 переглядів! Саме стільки набрала найбільш резонансна публікація минулого місяця на сайті газети «Новини Шумщини» (Тернопільська область). В матеріалі під заголовком «Я захищаю своїх дітей. Якщо не я – то хто?» йдеться про Героя Шумської громади Юрія Палія, який віддав своє життя у боротьбі проти російських окупантів. «Разом із дружиною виховував двох діток, чекали на народження третьої дитини, – розповідає головна редакторка видання Алла Омельчук. – На жаль, війна не дала йому шансу на життя… На другому місці за переглядами (23 837) – теж публікація про загиблого воїна-земляка «У 20 років добровільно став на захист України: на щиті повернувся додому Микита Бєляков із Мирового Шумської громади». А третьою за читабельністю ( 2 345) стала публікація про підприємцю із Костянтинівки Олену Хатмулліну, яка втратила все на Донеччині, тимчасово переїхала у нашу громаду і почала тут розвивати бізнес – виготовляє сублімовану їжу. Багато передає нашим воїнам на передову, вкладає у виготовлення пакетів зі сублімованою їжею власні кошти, які заробляє від продажу цієї продукції.
В Україні і далі триває війна, і дуже важливо підтримувати фронт. Тому тема волонтерства є для нас дуже актуальною. Вважаємо, що такі публікації є прикладом для наслідування. Люди, коли читають про чиїсь корисні справи, і собі починають активніше донатити. Чим більше читачів знайомиться із публікаціями на цю тему на нашому сайті, тим більше і собі долучаються. Ось, наприклад, ми розповіли про волонтерство юної кулінарки, то невдовзі юнаки та дівчата міста також взялися самостійно виготовляти тушківки для захисників і захисниць. Потім написали про дівчинку, яка віддала для ЗСУ усі кошти, що їй подарували на день народження, і через два дні її ровесниця віддала у волонтерський центр кошти, які зібрала під час різдвяної коляди. Відтак в редакцію почали телефонувати із сіл громади та розповідати про те, як долучається до допомоги ЗСУ їхня молодь. Тож ми вирішили, що ця тема стане для нас однією із пріоритетних.
А ось газета «Слово правди» з Волині, можна сказати, виходить на міжнародний рівень. Цікавою новацією поділилася керівниця видання Антоніна Михальчук: «Задля сприяння розвитку міжнародної співпраці запровадили рубрику «Новини з міст-партнерів», де подаємо інформацію про життя польських Грубешова, Кентшина, Мальборка, литовського Расейняя, британського Нерсборо. Матеріали, які з фейсбук-сторінок цих міст перекладає наша журналістка Віталіна Макарик, дуже зацікавили читачів. Адже раніше інформація про ці міста, які особливо підтримують нашу громаду у теперішній складний час, обмежувалась переважно скупими повідомленнями про приїзд офіційних делегацій. До речі, редакція напосідає на місцеву владу, аби наших представників брали до складу таких делегацій – тоді б ми могли навіть налагодити співпрацю з тамтешніми журналістами». Треба зазначити, що коментарі читачів під прем’єрою нової рубрики – однозначно схвальні, ось кілька з них: «Класна ідея! Це власне і про те, для чого нам ЄС – горизонтальні зв’язки регіонів», «Це реально цікаво!», «Це справді класна ідея! А ще якби ви налагодили зв’язки із ЗМІ наших міст-партнерів за кордоном, то і вони могли б знати про наші цікавинки».
«Наша редакція стала волонтерським центром, навколо якого гуртуються місцеві люди, – ділиться з нами Марія Кузьмин, редакторка видання «Ваш Голос Прикарпаття» з Львівщини. – Люди приносять кошти, продукти, окопні свічки. А ми, реагуючи на запити, скеровуємо конкретні речі у конкретні бригади. Буває, що й самі, разом з іншими волонтерами, доставляємо допомогу на фронт». На підтвердження пані Марія наводить відповідні публікації. А ще вона повідомила про факти вражаючої кількості переглядів на фейсбук-сторінці видання відеосюжетів про Різдвяні свята, які цього разу вперше відбувалися за «європейським» календарем. «У грудні брали участь у тренінгу Тернопільського прес-клубу зі створення відеоконтенту, тож озброїлись новими знаннями – інформує Марія Кузьмин. – Впродовж січня виготовили 5 відеосюжетів. Статистика виявилась вражаючою! Наводимо першу трійку: ось цей, приміром, сюжет – https://www.facebook.com/watch/?v=1442539719993597&extid=CL-UNK-UNK-UNK-AN_GK0T-GK1C&ref=sharing – набрав 774 584 переглядів! Його вподобали 30 800 користувачів, прокоментували – 471, поділися ним – 4816. Це відео – https://www.facebook.com/washgolosprykarpattia/videos/7464469946906120/ – мало 124 105 переглядів. І, нарешті, третій відеосюжет – https://www.facebook.com/washgolosprykarpattia/videos/212786018572184/-переглянуло понад 87 тисяч користувачів.
Успіхами у створенні відеоконтенту поділилася і керівниця видання «Вісті Плюс» (Полтавщина) Юлія Шабля. «На початку грудня я брала участь у тренінгу зі створення відеоконтенту в Тернополі, і відтоді це змінило мої журналістські формати. Зйомка відео та процес монтажу у програмі VN так захопив мене, що на текстові матеріали, буває, не вистачає вже сил та часу. Експериментую з відео, використовуючи водяний знак, лого редакції. Тепер наші відео впізнавані серед інших і їх вже оцінили підписники – деякі набирають тисячі переглядів. Тож планую і надалі розвиватися у цьому напрямку». А ще пані Юлія розповіла про незвичайний резонанс однієї з найчитабельніших на їхньому сайті публікації під заголовком «Попереду було стільки планів і мрій, та не судилося: війна забрала життя Олександра Голки». «Завдяки матеріалу вдалося поширити інформацію серед поляків, зачепивши їх емоції та націливши (ми дуже на це сподіваємося) на допомогу Україні, – розповіла вона. – Справа в тому, що сестра Олександра Зоя знаходиться на даний час у Польщі, працює там на виробництві, спілкується з багатьма місцевими жителями. Отримавши страшну звістку про загибель брата, вона покинула все і поспішила на батьківщину, щоб встигнути на чин поховання. Мені вдалося зустрітися із Зоєю особисто. Вона розповіла про брата – яким він був, як жив, а після нашої зустрічі терміново повернулася до Польщі. Ми домовилися, що після написання статті я поділюся з нею посиланням, яке вона розповсюдить серед своїх польських знайомих. Щоб якомога більше іноземців переконалося, яка біда й горе зараз в Україні, і що війна зовсім близько до них! І щоб посилити впевненість поляків у тому, що українцям треба допомагати, а не блокувати кордони та чинити інші перешкоди. Цитую Зою Аталікову: «Дуже вам вдячна за статтю, написану про мого брата. Серце розривається на шматки… Всю дорогу я плакала, їдучи до Польщі, я не вірю, що Саші вже немає. Мені телефонують мої тамтешні сусіди, задають запитання… Кинула посилання на статтю усім – колегам, сусідам-полякам, навіть директору. Люди не могли стримати сліз…Мій брат – Герой! Який захистив Україну, зробив усе, щоб війна не поповзла далі…».