Роман Вінтонів: «Важливо навчитися не сприймати інформацію автоматично»

24.12.2019, 19:23
635 Переглядів

Про те, як правильно споживати інформацію, особливо цікаво почути від тих, хто має відношення до ЗМІ. Тому такою корисною була організована ГО “Personality” зустріч тернополян з тележурналістом Романом Вінтонівим (він же – Майкл Щур, популярний персонаж аналітично-гумористичного шоу). Він розповідав про те, як не потонути в потоці інформації. І хоч терміном «медіаграмотність» не оперував, йшлося здебільшого про це. Далі – головне із сказаного з несуттєвими скороченнями.

«Гугл та Фейсбук вже мають у себе наші свого роду «лайкові» зліпки»
«Наш мозок дуже перевантажений інформацією з усіх сторін. Десь прочитав, що ми за день в середньому споживаємо близько 34 гігабайтів інформації. Це досить багато, це як фільмів 20 напевне подивитися в хорошій якості. І це все ми «переварюємо», коли читаємо соцмережі та новини, дивимось телебачення і так далі. Людство за весь свій час ніколи не виготовляло і не споживало стільки інформації, як зараз. І очевидно, що наш мозок не встигає до цього пристосуватися, тож реагує на це специфічно. Ті, хто виготовляє інформацію, невипадково роблять її такою, щоб ми від неї не «відлипали». Ми наче одержали доступ до величезного халявного корита з їжею,і нам влаштовують постійне інформаційне обжеровисько – ось тобі така картинка, ось тобі таке відео, ось тобі ще подібне відео, яке тобі сподобається, і так без кінця. Гугл та Фейсбук вже мають у себе наші свого роду «лайкові» зліпки, ми вже настільки наслідили в них, що завдяки отриманій про нас інформації вони можуть прогнозувати, як ми будемо реагувати на те чи інше, і на підставі цього пропонують нам те, що нам точно сподобається. І чим більше ми переглядаємо, тим точніше нам пропонують, і тим важче нам від цього «відлипнути». Особисто я продовжую потрапляти в цю пастку , тож заглядаю в свій телефон і ввечері перед сном, якщо ще не зовсім вирубуюсь, і вранці, щойно прокинувшись, і під час сніданку. Нас бомбардують інформацією і з смартгодинників, і з смартфонів, і з планшетів та ноутбуків. І зроблена вона саме так, щоб від взаємодії з нею наш мозок отримував задоволення – і від «лайків», і від поширень, і від коментарів.
Якщо я не переглядаю постійно оновлення у Фейсбуку, чи не читаю новини на «Українській правді», і не знаю, що там відбувається останнім часом, то з’являється якась така тривога, починаєш хвилюватися, тому що ти не контролюєш ситуацію – а раптом там щось сталося, а я не знаю – це один бік. А з другого боку, на мою думку, ми починаємо страждати від інформаційного ожиріння, коли наша голова відключається від пошуку відповідей, бо вона отримує їх всі ззовні. Там є стільки інформації, що точно знайдеться щось, з чим ми погоджуємося, чи що ідеально лягає в наші уявлення про світ, тож нам самим напружувати мозок нема потреби. Є навіть така фантастична теорія, що це все робить штучний інтелект для того, щоб ми перестали творити, бо творчість – це єдине, що цьому штучному інтелекту не під силу. Це я, звичайно, жартую. Але мені здається, що саме так інколи спрацьовує бомбардування інформацією – ми відключаємо свою фантазію, ми навіть всі слова, фрази і цілі речення беремо звідти, із соцмереж та новин. Тож інколи ми говоримо, наприклад, голосом Ляшка, а інколи – фразами Тимошенко чи ще когось, тому що цим замінили наші думки, тому що нас стільки разів бомбардували цими фразами або ідеями, що наш мозок перестав працювати для придумування своїх власних».
«Треба зменшити кількість «вхідних»
«Є кілька порад, які допомагають вимкнутися з цього стану, однак це нелегко і потребує зусиль. Тому що це залипання в соцмережі і постійне заглядання в телефон – вони чимось схожі на алкоголізм, наркоманію, тютюнопаління та інші залежності. То як же можна з цим боротися? Мені здається, що найперше треба відмовитися від такої величезної кількості інформації, просто фізично відмовитися. Мені дуже подобається словосполучення «інформаційна гігієна». Це дуже правильна аналогія, бо справді необхідно «митися», очищатися від усієї тієї інформації, яка нас оточує. Найпростіший спосіб такого очищення – медитація, але нереально напевне медитувати усім кожного вечора. А от зменшити кількість джерел, що ллють на нас інформаційний потік, цілком реально. Зараз я покажу вам, як я зробив це для себе (далі Роман Вінтонів малює на дошці концентричні кола –ред.). Ось це найменше центральне – це зона моєї відповідальності, це найважливіше, за що я відповідаю щодня і щогодини, і що не готовий кудись переносити, це передусім моя робота і моя дитина. Наступне, трохи більше коло, це зона моїх інтересів – захоплень, громадської діяльності тощо. Відповідно й будь-яку інформацію я сприймаю лише тоді, коли вона проходить ці головні критерії – сім’я і робота. Якщо ж інформація стосується того, за що я не відповідаю, на що я не можу впливати, і якщо вона не допомагає мені покращувати щось у моїй роботі чи моїй сім’ї, то тоді – до побачення! Якщо вона не відповідає колу моїх інтересів – тоді теж до побачення, навіть якщо це мегацікаво! Тобто нам потрібно зменшити кількість «вхідних».
Особливо важливо робити це в такі періоди, як зараз, коли війна, бо «зрада» чи якась фальшива небезпека може рознестися миттєво, і ще більш важливо, звідки саме ви берете інформацію. Бо коли нас дуже сильно бомбардують інформаційними повідомленнями, ми перестаємо розрізняти деталі, і мозок може домальовувати потрібне. Потрібне чи то комерційним компаніям для того, щоб ви щось у них купили, чи то політикам, щоб ви за них проголосували, чи то державі-агресору Росії, щоб ви бажаним для неї чином сприймали ті чи інші події. Наш мозок дуже легко завантажити, щоб він перестав думати, і тоді нами легше маніпулювати. Тому важливо навчитися не сприймати інформацію автоматично, і ніколи зразу беззаперечно їй не вірити. Хоча іноді потрапляємо в пастки навіть ми з колегами, при тому, що постійно працюємо з інформацією і перевіряємо її. Тож раджу, коли бачите якийсь яскравий заголовок, який сильно діє на ваші емоції – обурює чи захоплює – перевірте обов’язково. Загугліть, наприклад, чи є така-то стаття на названому ресурсі, чи що про це написали на інших сайтах. Це може врятувати не тільки якісь ваші ресурси, гроші чи час, а й інколи навіть життя, бо ви, скажімо, не впадете в паніку і не наробите дурниць».
«Якщо вас намагаються переконати дуже емоційно – будьте на сторожі!»
«Отже, пункт номер один – нам треба зменшити кількість джерел інформації, номер два – не довіряти беззастережно першому-ліпшому джерелу. Раніше перевірити кожний важливий факт як мінімум у двох незалежних джерелах було необхідністю тільки для журналістів, тепер же це потрібно робити вже всім споживачам інформації. Інакше можна повірити в те, чого насправді не існує. А соцмережі влаштували нам з вами своєрідну інформаційну бульбашку – ми перебуваємо там в середовищі, яке нам подобається, серед текстів і заголовків людей, чиї погляди співпадають з нашими, відповідно в нашому оточенні залишається все менше тих, чиє уявлення про світ, про добро і зло, є іншими. Тож світ починає складатися з таких інформаційних бульбашок, в яких люди погоджуються одне з одним і не погоджуються з усіма іншими. І в такій ситуації дуже легко попастися на міфи або якісь неправдиві речі. Іншу думку важливо знати завжди, навіть якщо з нею не погоджуєтеся. Дуже важливо знати, що про ту чи іншу проблему думають різні табори, бо тоді ми можемо бачити проблему з різних ракурсів. Наприклад, питання мови, яке для мене особисто є дуже важливим. В Україні однозначно має бути одна державна мова, українська. Але як тоді щодо російськомовних патріотів? От людина воює, захищає Україну і любить її, але наразі з тих чи інших причин не готова переходити на українську мову. Для багатьох, хто категорично виступає за єдину державну мову, такі є поганими, і навпаки. Що ж робити? Як на мене, кращий і продуктивніший варіант – це не шукати якусь однозначну істину, а продовжувати діалог різних точок зору, інакше ми позбуваємося ймовірних союзників. Отже, пункт номер 3 – потрібно знати, що відбувається в таборах, з якими ви не погоджуєтеся. Далі, пункт номер 4. Якщо вас намагаються дуже емоційно в чомусь переконати – наприклад, заголовками, які дуже хвилюють – знайте, що вас хочуть зачепити, і якщо ви відчуваєте якісь сильні емоції, то їм це вдалося. В такому разі маєте бути на сторожі, бо дуже ймовірно, що вас намагаються «намахати». І якщо ви це зразу не відсічете, то дуже ймовірно, що почнете поширювати брехню – «шерити», «лайкати», коментувати».
Наприкінці зустрічі Роман Вінтонів відповів на запитання присутніх. Задав йому свої і наш кореспондент.
– Пане Романе, ви говорили в основному про інформацію з соціальних мереж. А як не потонути в потоці телеінформації?
– Точно так само!
– А на яких саме телеканалах ви рекомендуєте дивитися новини?
– Не дивіться їх взагалі! Комерційні джерела не можуть подавати справді об’єктивну інформацію. Звичайно, я трошки перебільшую, бо насправді є люди, які намагаються робити свою роботу чесно, відкрито і за стандартами, але їм не завжди це вдається. Тому що, наприклад, чому саме ця людина, а не якась інша, з’явилася в новинах, чому було вибрано саме такий ракурс, і так далі – таких моментів є багато, і все це робить можливими маніпуляції. Отже, все-таки дивіться! Але старайтеся порівнювати цю інформацію ще з якоюсь, тобто не вірте всьому, що там говорять, просто не вірте!
– Чи є такі джерела інформації (ЗМІ), яким ви довіряєте беззастережно?
– Ні, немає.

На фото – Роман Вінтонів під час зустрічі у Тернополі

24.12.2019, 07:23
635 Переглядів