Пішов третій рік, як Україна дає гідну відсіч сильному і жорстокому ворогу завдяки Героям, котрі мужньо захищають нас на передовій. А що ж в тилу? Чи не втомились українці допомагати своїм захисникам і один одному та вірити в нашу перемогу? Думками про це поділилися тернополяни.
Ось що розповіла 18-річна Ілона Хомів, у якої на війні і брат, і тато, і її хлопець: «Дізнаюсь про ситуацію в країні не з соціальних мереж, а від людей, які воюють, які проживають цю війну, як ніхто інший, і точно знаю, що все не так «добре», як нам іноді описує влада. Втрати набагато більші, озброєння не таке якісне, як нам говорять, та і його не багато. Військові вигоріли і втомилися, а суспільство забуває, що в країні війна, і живе тим життям, що й до неї, якщо у їхніх містах спокійно. Не хочеться, щоб Україна сіла за стіл переговорів і зайняла невигідні позиції, адже втрачене вже не повернеш. Я щиро вірю у перемогу, але вважаю, що вона можлива тільки завдяки спільній праці. Нам знову потрібно згуртуватися, як це було в перші дні війни. А найголовніше – пам’ятати, завдяки кому ми маємо можливість жити! Вічна пам’ять Героям!».
Поділилася своїми думками та розчаруванням і 32-річна Марія Куземко: «Я вірю у перемогу і надіюсь, що ми врешті до цього дійдемо. Але сьогодні реалії показують тривожну картину: не вистачає зброї, людей, неналежним є навчання військовозобов’язаних, яких відправляють на передову без елементарних знань та навичок, а потім трапляється так, що вони гинуть буквально через лічені дні. Виглядає це, як суперечка кількох осіб, але чомусь потерпають непричетні до неї». На думку Марії, перемога можлива, але не завдяки владі. А завдяки воїнам, які нас захищають, завдяки допомозі інших країн, без якої ми б не вистояли, а також – донатам українців.
Вікторія Стрілець, якій 21, активно підтримує і поширює різні збори на допомогу армії та закликає допомагати нашим військовим усіх інших. «Перш за все, я вірю в наших військових, які на передовій, і попри всі жахи війни, тримають фронт, – каже вона. – Я вірю у перемогу України, тому що ми доволі сильна нація, і показали це ще у 2013 році на Майдані Незалежності. Звісно, маємо й мінуси, як наслідки російської пропаганди на нашій території, але продовжуємо працювати на перемогу та боротися за незалежність». Дівчина поділилася спостереженням, що люди, мабуть, вже втомилися, адже все менше донатять і поширюють будь-які збори для військових: «Немає такої активності, як на початку війни, але нам треба розуміти, що і військові втомилися, і потребують нашої допомоги в тилу. Тому ми не маємо права здаватися тут, допоки вони віддають свої життя за нас на передовій» – каже вона.
А ось якими думками ділиться Мирослав Добровольський (70 років): «Важко щось зараз сказати, ситуація в країні тільки загострюється. Дуже багато хлопців полягло, хоча цього можна було і уникнути. Складається враження, що нас хочуть спеціально знищити, адже нікому не вигідні ті, хто має свою «тверду» думку і не хоче підкорятися. Росія залишила великий негативний слід на нашій території і має певний вплив на інші країни, тому зараз нам дуже непросто. Дуже хочеться, щоб всі втрати, які були за час повномасштабного вторгнення, і вся величезна важка робота не були даремними. В України є шанс перемогти, але за умови, що влада покінчить з корупцією, і що ми матимемо чим воювати, що інші країни не припинять нам допомагати, інакше буде надзвичайно важко».
44-річна Ольга Боровицька вважає, що Україна стане вільною і незалежною, що по-іншому не може і не повинно бути. Однак зазначає, що, судячи з усього, світ напевне вже втомився від цієї війни. «Спостерігаю за реакцією світової спільноти і, буває, закрадаються сумніви. Світ втомився від нашої великої проблеми… І найбільше шкода наших Героїв, які тисячами поклали свої життя. Проте, якщо покарати у владі тих, хто, навпаки, віддаляє завершення цієї війни заради своєї вигоди, а українцям – об’єднатися, навчитися поважати один одного та менше вірити в різні інформаційні вкидання, то, мабуть, і перемогти ми зможемо швидше, і повернути все, що нам належить, включно з Донбасом та Кримом» – говорить вона.
На думку Максима Шешацького (24 роки), війна – це і домовленості між певними політичними керівниками, які шукають вигідної позиції для себе. «Та якщо це вже сталося, то нам треба боротися проти ворога разом, – каже хлопець. – Нам, українцям, зараз не трохи вистачає віри, злагодженості і максимальної підтримки цивільними наших військовослужбовців. Мало донатів, мало мотивації, на жаль. Проте я вірю, що ми зможемо подолати противника, адже ми сильна нація, просто треба докласти максимум зусиль і бути єдиним цілим».
Цікаво дізнатися і думку військовослужбовця. Тож надаємо слово 37-річному Богдану Бутковському, який тримає лінію фронту ще з 2014 року. «Я ніколи не сумнівався у перемозі України. Питання тільки, коли буде ця перемога і якою вона буде. Війна в Україні – це елемент світового протистояння, де основну роль відіграють США та Китай. Наша незалежність і територіальна цілісність для західних партнерів – це не ціль, а засіб послаблення Москви, як головного партнера Пекіна, – сказав Богдан. – Наша боротьба – це змагання за право стати кордоном Європи, але наші стратегічні цілі мають бути більшими, по-іншому ми завжди будемо на лінії фронту. Навіть повернення кордонів 1991 року не буде гарантувати тривалого миру. Лише розвал Росії дасть змогу зробити безпечним майбутнє наших дітей».
Спілкувалася Антоніна Ричкун
Фото ілюстраційне з відкритих джерел