– Враженнями та здобутками, отриманими завдяки участі у 2-му сезоні «Турбо-батлів» (навчальної ділової онлайн гри, яку проводить Тернопільський прес-клуб у партнерстві з Агенцією розвитку локальних медіа «АБО») ділиться Тетяна Терзі – керівниця редакції газети «Дружба» та сайту «Махала» (https://mahala.com.ua) з Болграду Одеської області. Разом з «Городоцьким вісником» з Хмельниччини вони розділили у цих змаганнях перше місце. А середньодобова кількість переглядів на їхньому сайті за період проведення «батлів» зросла більше ніж удвічі – від тисячі до двох з половиною.
Це були 13 тижнів наполегливої праці і боротьби за перемогу. Дев’ять редакцій України, серед яких і наша,виконували завдання менторів. Було важко, були дуже стислі строки дедлайнів і сильні суперники – за що ми вам щиро вдячні, колеги. Ми слідкували за турнірною таблицею, а вона все не змінювалась і не змінювалась, так як всі були дуже мотивовані, і ніхто не хотів поступатися. Озираючись назад, хочу відзначити тільки плюси. Отже, ТОП-5 нашої участі в «батлах»:
- Оперативність=дисциплінованість.
В рутинній діяльності редакцій буває так, що дані завдання не виконуються. І це виправдовуєш різними причинами – не встиг, інтерв’юер підвів, погана погода, зламалась машина, боліла голова і так далі…В даному ж випадку – ніяких виправдань! Бо не виконав завдання «батлів» – значить, підвів всю команду.
- Зміцнилися контакти з громадою.
Ми багато писали про людей, шукали ініціативних, креативних, просто небайдужих. І сьогодні можна сміливо заявити, що «Дружба» – більше не газета влади, а газета громади, чому ми дуже раді. Раді, що отримували відгуки, що нам підказували нові теми, озвучували проблеми, давали рекомендації і навіть оцінки. Все це – живе спілкування, без якого видання просто не може бути рупором громади. Особисто мені найбільше запам’яталися такі публікації, як ««Хвостик» вулиці з прізвищем засновника Болграду» – про проблеми вулиці Інзовська (https://mahala.com.ua/…/hvostyk-ulycz%d1%8b-s-famylyej…/); «Сміттєвий конфлікт: чому жителі сіл Болградської громади не хочуть укладати договори на вивіз твердих побутових відходів» – про складний процес укладання таких договорів(https://mahala.com.ua/…/musorn%d1%8bj-konflykt-pochemu…/); «Болград квітучий: активісти і влада про те, що не так з озелененням міста» – про бажання жителів міста бачити його гарним (https://mahala.com.ua/…/bolgrad-czvetushhyj-aktyvyst…/).
- Здобули новий досвід, розширили тематику публікацій.
Нашим читачам сподобалися статті про рейтинг поганих тротуарів та про пам’ятники архітектури, які потребують ремонту. Багато позитивних відгуків надійшло на публікації про відпочинок різних поколінь, про нову «Абетку» міста, де ми постаралися показати Болград таким, яким він є – з плюсами і мінусами. У нас були історії любові – до людей, до свого міста, до своєї справи… Ми писали про те, про що раніше районна газета не писала. Відкривали для себе нові теми і незвичайні ракурси у подачі матеріалу.
- Закликали до милосердя, толерантності і свідомості.
Особливо хочеться виділити ті публікації, які примушували задуматися багато про що і мали велику соціальну значимість. Такою, наприклад, була стаття про безбар’єрність Болграду, коли разом з його жителькою Олею Панаєт, яка пересувається на колясці, гуляли містом і дізнавалися, куди вона може потрапити без сторонньої допомоги. Гірко, але треба зазначити, що – нікуди!… Чи ось матеріал у підтримку жителя Залізничного Тимура Балабана, якому потрібна допомога на лікування. Стаття про роботу інклюзивного центру в Болграді. Публікація про тих, хто не залишає в біді братів наших менших в той час, коли офіційна допомога безпритульним тваринам в місті фактично відсутня. Матеріал про підступність COVID-19 та історії тих, хто переніс це страшне захворювання ( думаю, скептики все ж зрозуміють важливість вакцинації).
5.Ми здружилися.
Як ніколи, колектив став одним цілісним організмом. Ми підтримували одне одного, оптимально розподіляли обов’язки. Не зважаючи на напружений графік роботи, за цей період навіть встигли сходити в короткі відпустки, а дехто – навіть з’їздити на море. При цьому ми жодного разу не пропустили дедлайн, завжди виконували завдання раніше строку, щоб отримати додаткові бали. А один з тижнів став справді таки показовим. Так склалося, що редакція якраз завершувала екстернат в Інституті демократії імені Пилипа Орлика. На останній модуль в Київ поїхали Софія Чебан та Тетяна Бондарчук-Манолова. В цей же час перший модуль навчання проходив і в новому проекті «Технологія інновацій-2», організованому Інститутом розвитку регіональної преси, на який теж у Київ поїхали я і Алла Кариза. Тож ми всі опинилися в столиці в той час, коли треба було займатися «батлами». Але врятував ситуацію Серафим Савченко, який вийшов з відпустки і взяв на себе основне завдання. Ще в Києві ми розподіляли обов’язки, призначали зустрічі, придумували теми публікацій, і в результаті за один день підготували все потрібне і виконали завдання, як завжди, вчасно. Оце була командна робота! Дуже вдячна за неї колективові, який, впевнена, ще довго буде згадувати той час, тому що тоді ми вийшли, як сьогодні модно говорити, із зони комфорту. І виявилось, що це круто!
Хочеться висловити вдячність Тернопільському прес-клубу і особисто Анжелі Кардинал за можливість участі у цьому проекті, а також менторам Агентства медійного росту «АБО» Євгенію Фролову і Юліані Охотнік – за терпіння і розуміння. І всіх – за досвід, можливість росту, нові враження і нові знання, яких ніколи не буває забагато.
На фото – команда «Дружби-Махали»