На початку грудня Тернопільський прес-клуб проводив опитування редакторів локальних видань, з якими співпрацює в рамках проєкту «Сприяння медіареформам та розвитку регіональної журналістики». Був в анкетах і такий пункт – «Плани та наміри редакції на найближчу перспективу та наступний рік». Про те, що вдалося зробити, сьогодні розмовляємо з Валентиною Батрак, головною редакторкою газети «Вісник Переяславщини» з Київської області.
– Пані Валентино, перше, що ви планували – створити і організувати повноцінну роботу рекламного відділу.
– Це виявилося чи не найскладнішим, але у зв’язку з внутрішнім людським фактором. Ситуація складна, для розумного вирішення мені бракує фахової юридичної допомоги, і думаю, що найближчим часом все нормалізується. Але це стосується газетної реклами. А от на рекламу в соцмережах у нас працюють фактично всі. Навіть наші дописувачі, бо ми запровадили додаткову винагороду для авторів, які приносять нам рекламу – 30 відсотків. Це немало, але треба, щоб люди відчули зацікавленість, створити прецедент – така зараз наша редакційна політика. І результати для початку непогані. В Інстаграмі, приміром, продаємо рекламу навіть на «сторі». Це невеликі суми, але таким чином ми вже показали там читачам, що є рекламним майданчиком. А щоб більше зацікавити сайтом, ми почали для постійних рекламодавців в газету бонусом ставити їхню рекламу ще й на сайт, і побачили, що це працює. До війни реклама йшла в основному в газету. Але «Укрпошта» своєю невчасною доставкою суттєво вдарила по передплаті та тиражу. В місті ми ще можемо якось перекривати роздрібом, а по району це неможливо, як нема змоги організувати свою доставку, бо в нас дуже велика територія. Через це та постійні подорожчання паперу і друку якоїсь стабільності щодо майбутнього газети немає. Тому поступово переводимо рекламу на сайт та в соціальні мережі. Наразі сумарна реклама на всіх платформах складає 13,4% від загальних середньомісячних доходів. Очікуємо вищих показників вже тоді, коли повноцінно запрацює наша нова рекламна служба. А вона таки скоро буде, бо вже і людину підшукали, і навчання провели, і стратегію розробили.
– Наступними пунктами у ваших планах було залучити в команду SMM-ника і посилити якість сторінок у Фейсбуці. А також – виробляти по 2-3 відеосюжети для соцмереж щотижня і запустити тематичний Ютюб-канал. Що з цього вдалося?
– SMM-ника ззовні знайти не вдалося, тому поки що обходимося силами своєї невеликої редакційної команди. І ось чекаємо на одну студентку, яка закінчує навчання, спробуємо навчити і зорієнтувати її на ефективне перепаковування і просування контенту. А щодо якості соцмереж, то працюємо над цим не лише у Фейсбуці ( до слова, у цій соцмережі охоплення у нас нині понад 71000, а півтора роки тому було лише 12,4 тисячі). Оновили концепцію контенту, приміром, і на Телеграмі. А загалом почали робити акцент на виробництві відеоконтенту. Бо, схоже, люди трохи втомилися читати. Практикуємо і дуже короткі пости, але з великою кількістю фотографій, на сторінці у Фейсбук – це добре заходить. По кількості відео в середньому справляємось. А от оновлення Ютюб-каналу довелося відсунути на дальшу перспективу, тож поки що наповнюємо відеосюжетами той, що є.
– А як щодо фандрейзингу? Що можете розповісти про зроблене у цьому напрямку?
– Ми постійно моніторимо грантові можливості і відправляємо заявки. На жаль, переважна більшість грантодавців орієнтовані лише на редакції з прифронтових і деокупованих територій. І навіть якщо Київська область цікавить, то її північна частина. На деякі ж пропозиції нам просто бракує ресурсу. Тож використовуємо й інші способи. Наприклад, пройшли тренінг по висвітленню відбудови від Міжнародного фонду «Відродження», і тепер маємо можливість отримувати стипендії за матеріали на відповідну тематику. Дуже дякуємо за можливість вдосконалюватись у своїй користі для громади в рамках проєкту Тернопільського прес-клубу. Співпрацюємо по гендерній тематиці з Волинським прес-клубом, що дає і розширення тематики контенту, і кваліфікаційний ріст. Долучилися також до прес-турів Харківського прес-клубу, що знову ж таки дає можливість розширювати тематику контенту і поширювати досвід інших регіонів України. Наразі очікуємо відповіді від УАМБ щодо гранту на тему «Розвиток місцевих ЗМІ як ефективних комунікаційних платформ у громадах».
– За ці півроку, відколи ми починали співпрацю, що ви можете назвати однозначно досягненням редакції?
– Передусім те, що ми зберегли у першому півріччі тираж та свою читацьку аудиторію на всіх наших інформаційних майданчиках. Для нас це суперважливо, бо місцева конкуренція місцева дуже сильна – в місті є ще два сайти.
– До слова, про місцеву владу. Під час спілкування ви згадували, що вона зовсім відвернулася від редакції. Це означає, що немає ні угоди на висвітлення їхньої діяльності, ні якоїсь іншої взаємовигідної співпраці?
– Ні, на даний момент немає нічого. Хоча, скажімо, в коментарях, за якими звертаємось, коли висвітлюємо ті чи інші проблеми по дорогам, по воді, по укриттям тощо, то нам, зважаючи на авторитет видання, не відмовляють. До речі, нещодавно депутати порушували на сесії питання, як розподіляються кошти на висвітлення діяльності ради. Є кишеньковий сайт, куди було влито значну суму, і я цю суму озвучила, коли писала про витрачання бюджетних коштів. Бо багато хто чомусь вирішив, що ці кошти були виділені нашій редакції, як колишній комунальній. Тож ми прозвітували на сайті перед читачами щодо цього питання. А мені за три роки нарешті дали можливість виступити на сесії. І маю надію, що у другому півріччі договір з радою на висвітлення діяльності, хай і на невеликі кошти, таки буде. Ми не раз аналізували у своєму виданні доцільність використання бюджетних коштів, порушували й інші гострі теми, що керівництву, звичайно, не подобається. Але значна частина депутатів нас все-таки підтримують.
Звернулися ми листами щодо співпраці на друге півріччя і до сільських рад, тож на певні кошти можна розраховувати. Продовжимо нашу співпрацю і з фермерами, для яких теж готуємо за невелику плату матеріали. Таким чином вдасться підтримати бодай мінімальну фінансову рівновагу. Яка буде передплата на наступне півріччя ще невідомо. Хоч до кінця року газету однозначно випускатимемо. А от як буде далі, зважаючи на подорожчання, міграцію, дії «Укрпошти» та інші незалежні від нас обставини – сказати не можу. Можливо, доведеться повністю переорієнтуватися на сайт і соцмережі, хоча це буде дуже непросте для нас рішення.
– Наостанок скажіть, чи вірите ви в те, що попри війну і всі проблеми та виклики, у місцевих редакцій все-таки є можливість вистояти і розвиватися?
– Я думаю, що так! Тому що на фоні того, як люди втомлюються від важких загальноукраїнських новин, для них особливо важливими стає те, що відбувається поряд, там, де вони живуть. І якщо ми розповідатимемо людям саме про це, і надаватимемо всю потрібну інформацію, об’єднуватимемо і залучатимемо їх до активності на спільне благо, то ми будемо для них необхідними. А це – основа для стійкості і розвитку локальних медіа.
Розмовляла Світлана Мичко
На фото – Валентина Батрак
Фото з архіву редакції «Переяславський вісник»