У Тернопільському прес-клубі відбулася зустріч слухачів X Регіональної Школи сучасної журналістики з відомим українським журналістом та політичним оглядачем, лідером громадської думки, ведучим програм на Еspreso.tv та Radio Svoboda Віталієм Портниковим.
Насамперед під час зустрічі йшлося про місію журналістики, про те, як змінила українське інформаційне поле війна та які перспективи постають перед нашими медіа. Через призму величезного особистого досвіду Віталій Портников розповів про специфіку висвітлення політичних подій у різні часи. А також зробив кілька аналітичних екскурсів в історію України з тим, щоб пояснити головні сучасні процеси та варіанти їх подальшого розвитку. Друга частина зустрічі була повністю присвячена відповідям на запитання аудиторії, яких було дуже багато. Спікер розповів, зокрема, про своє бачення шляхів закінчення війни в Україні, вирішення мовного питання, можливості вступу до Євросоюзу та очікуване майбутнє політичних партій, надав глибоку експертизу низці суспільно-політичних ситуацій. А насамкінець пояснив, чому журналістика, як «фабрика новин», закінчується, а майбутнє – за журналістикою особистостей.
«Журналістика, яку ви бачите, закінчується на ваших очах, – сказав він, підсумовуючи розмову. – З’явився штучний інтелект, і такої журналістики, як є – її не буде. Тому що, я думаю, через кілька років цей штучний інтелект навчать генерувати новини самостійно. І для тих, хто сприймає журналістику як фабрику, це величезна проблема. Бо фабрика, коли величезна кількість людей створює новини шляхом копіпасту, закінчується, багато що можна буде робити автоматизовано, використовуючи соцмережі і таке інше. Тому я думаю, і весь час це кажу, що майбутнє – за журналістикою особистостей. Я не вірю, що штучний інтелект може підмінити вас як особистість. Він намагатиметься, і це теж конкуренція. Але, так чи інакше, та ідея, яка прийде вам в голову при спілкуванні з людьми чи аналізі інформації, вона не може прийти в голову роботу, бо ви мислите емоційно, а він – беземоційно. Він не може закохатися, чи відчувати сильні емоції до якоїсь людини чи країни. Тож емоції є вашими головними супутниками в цій боротьбі. Бо це – те, що керує творчістю…Любов взагалі є рушійною силою, і це також і політична категорія, якщо ми говоримо про ставлення до країни. Для нас Україна – це батьківщина, а для росіян – плацдарм і територія.
Все, що відбувається зараз на тлі цієї війни, це також і захоплюючі цивілізаційні завдання. Що цю країну потрібно захистити, потрібно відбудувати, потрібно зберегти і зробити Україною в цивілізаційному розумінні цього слова . І для цього потрібно не втратити свої особистості, якщо ми хочемо продовжувати займатися журналістською діяльністю. Тому, що вона буде абсолютно іншою в наступні десятиріччя, ніж вона класично була завжди. Все буде іншим! Україна буде іншою. Світ буде іншим. Не кращим можливо, відразу вам кажу, може бути тяжче, ніж було. Але в журналістиці є такий закон, що чим тяжче, тим цікавіше, бо журналістика – це взагалі професія кризова, на превеликий жаль. Є такі професії, в яких люди розвиваються саме під час криз. Так під час пандемії наша медицина зробила стрибок, який би без неї проходила 25 років… Ми зараз знаходимося всередині процесу війни, і маємо його використовувати саме для того, щоб наслідки цієї війни зробити менш негативними для нашого майбутнього. Це дуже серйозне і амбітне завдання. І кожний сам для себе буде вирішувати, як його виконувати, і буде він учасником чи свідком. В будь-якому разі я бажаю удачі і тим і тим, бо без небайдужих свідків не буває натхнення для учасників».
Захід проведено в рамках виконання проєкту Тернопільського прес-клубу «Сприяння медіареформам та розвитку регіональної журналістики».
