Війна загострила і примножила усі проблеми місцевих редакцій, більшості з яких і в мирний час було непросто працювати через низку проблем, про які ми вже не раз писали. Після 24 лютого частина з них ( які знаходяться поблизу «гарячих» точок чи на окупованих територіях) вимушені були припинити свою діяльність. Однак багато залишилися «в строю», і попри усі труднощі і небезпеку, майже без фінансування, часто з ризиком для життя журналістів продовжують надавати читачам актуальну інформацію. При неможливості випускати паперові газети, вони використовують для публікацій та спілкування з населенням свої сайти та сторінки у соцмережах.
Щоб дізнатися, чим живуть і про що пишуть у воєнний час локальні українські ЗМІ , «Тернопільський прес-клуб» опитав керівників 10-ти з них, з якими ГО співпрацює в рамках свого проєкту , і які знаходяться в різних регіонах нашої держави – в Одеській, Харківській, Сумській, Полтавській, Волинській, Житомирській та Тернопільській областях. Зрозуміло, що темою номер один для всіх українських ЗМІ тепер стала війна проти російських загарбників та все, що з нею пов’язане. В топах переглядів на сайтах та соцмережах – розповіді про захисників України, героїв тилу, волонтерів, актуальні інтерв’ю з представниками влади та фахівцями, корисна інформація з різних сфер, непересічні житейські історії… Одна з останніх, приміром, про приземлення ворожої ракети на полі українського фермера у виданні Переяслав.City ( Київщина) https://bit.ly/3Oe3tIx отримало понад 27 тисяч (!) переглядів. А на сайті «Полісся» з Шостки на Сумщині найбільше переглядів, приміром, отримав матеріал про місцеву родину, яка потрапила у полон. Велику увагу привернула і публікація про корінну москвичку, яка спалила свій російський паспорт і почала волонтерську діяльність. Завдяки йому, до речі, до волонтерства долучилося в місті і багато інших людей.
Не припиняючи діяльність у важкий воєнний час, реформовані редакції і далі вчаться бути ефективними медіа своїх громад, допомагати їм вирішувати ті чи інші проблеми. Так, наприклад, після 2-х публікацій видання «Дружба» ( місто Болград Одеської області) про ціни на борошно в районі працювала комісія обласного управління Держпродспоживспілки, проводила моніторинг цін в продуктових магазинах, на ринку Болграда та кількох сіл Болградського району. Так само одна з публікацій «Новин Шумщини» ( Тернопільщина) – «У Брикові діє волонтерський осередок» – не лише увійшла в топ щодо кількості переглядів, а й суттєво допомогла переселенцям. «Проблема у тому, що вони зараз проживають на території сусідньої громади, до центру якої – 30 км, а до нашого – 7 км. , – пояснила редакторка Алла Омельчук. – Логістика побудована так, що до нашої громади добиратися легше, але вони не могли тут отримати допомоги, оскільки зареєстровані в іншій. А коли прочитали про волонтерський осередок у Брикові, то звернулися туди, і без проблем отримали допомогу – там її надають усім, хто цього потребує». До речі, фактично всі місцеві редакції стали активними і ефективними посередниками між волонтерами і рештою населення, допомагаючи в комунікації задля забезпечення потреб воїнів та вимушених переселенців.
А ось як розповідає про дієвість свого медіа для громади редакторка видання «Прапор» з міста Хорошів Житомирської області Галина Мінялук: «Ми налагодили тісну співпрацю з очільниками територіальних громад, найкраще – з головою Хорошівської громади. І з ним ми дуже часто робили стріми або відеозвернення – їх дуже чекали люди. Жителі зранку знали обстановку. У зверненні очільника громади були роз’яснення щодо безпеки під час війни, координації роботи волонтерів, прохання про допомогу; голова розповідав, що зроблено в громаді для протистояння ворогу та як працюють усі оперативні служби на місцях тощо. Тоді мешканцям було спокійніше, і голова упродовж дня мав набагато менше різних дзвінків від людей, що не заважало його основній роботі. А також ми поширювали або використовували як джерело інформації державні офіційні сайти, сайти селищних рад, сайт обласної військової адміністрації і все найбільш актуальне та важливе поширювали із зазначенням джерела, або робили власний аналітичний матеріал і ставили на сайт. Такі матеріали теж користуються попитом і запобігають паніці й поширенню пліток».
І ще один приклад дієвості публікацій місцевого ЗМІ – видання «Вперед» з Роздільної на Одещині. В квітневий топ-3 за кількістю переглядів там увійшов матеріал про розподіл гуманітарної допомоги – https://vpered.od.ua/rajon/yak-nadxodit-ta-komu-nadayetsya-gumanitarna-dopomoga/. «Останнім часом надходило чимало звернень з боку населення та внутрішньо переміщених осіб щодо того, кому розподіляється гуманітарна допомога, яка надходить у громади району, – розповідає редакторка Наталя Буковська. – Невдоволення висловлювали особливо переселенці – що продуктові пакети, які їм видаються, мізерні, а всю допомогу, що привозять, кудись дівають «по кишеням» чиновники. З метою з’ясування ситуації редакція звернулась до голови Роздільнянської військової адміністрації, в результаті було проведено нараду з відповідальними за гуманітарну допомогу у громадах району та волонтерського центру міста Роздільна, де збирається гуманітарка (за участю редакції). Журналістам була надана можливість сфотографувати на складах наявні продукти – які зберігаються для резерву, а які підлягають роздачі ВПО. В результаті було змонтовано відео і написано матеріал з роз’ясненнями, як надходить та кому розподіляється гуманітарка. Інформацію було доведено до населення через канали (газета, інтернет-ресурси) редакції, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Наразі невдоволення з боку населення та переселенців вщухло».
В наступній публікації за результатами опитування редакторів локальних ЗМІ, що його провів Тернопільський прес-клуб, йтиметься про проблеми, з якими зіткнулися у своїй діяльності під час війни самі редакції.
На фото – перша сторінка одного з квітневих номерів Роздільнянської (Одещина) районної газети «Вперед»