Український інститут медіа та комунікації презентував результати комплексного дослідження потреб людей сташого віку (60+) у сфері медіаграмотності.
Головні результати дослідження наступні:
1.Хоча основним джерелом інформації для старшої вікової категорії досі є телебачення, майже половина опитаних користуються смартфоном. При цьому, для більшості смартфон — це єдиний пристрій, яким вони користуються для виходу в інтернет. Жінки частіше виходять в інтернет зі смартфона, а чоловіки значно частіше користуються для цього комп’ютером або планшетом. Спостерігаємо великий розрив між аудиторією 60-69 та 70+ щодо використання інтернету та онлайн-джерел. Аудиторія у містах на Півдні та Сході країни більше користується онлайн-джерелами, ніж аудиторія у селах та на Заході країни.
2.Перегляд новин на смартфоні характеризується епізодичністю, акцентом на швидкість та стислість повідомлень, на слідкування за поточними подіями. Водночас споживання новин на інших пристроях, таких як широкоекранний телевізор, планшет, ноутбук, скоріше, асоціюється у респондентів із перегляданням аналітичних передач, із більш поглибленим споживанням медіаконтенту. Також користування лише смартфоном може обмежувати респондентів, особливо старших вікових груп, що мають проблеми із зором, дрібною моторикою тощо.
3.Медіапрактики та споживання інформації групою респондентів, що (майже) не користується інтернетом, часто не є автономними. Їх власний вибір у користуванні медіа, а отже, і обізнаність у поточних подіях значно обмежені технічною інфраструктурою (наявністю електронних пристроїв, каналів інформації, або рекомендацій онлайн-агрегаторів та алгоритмів) та колом спілкування (можливостями та бажанням дітей і родичів допомагати їм з користуванням пристроями та інформувати їх).
4.Більшість респондентів, що користуються інтернетом, поєднують традиційні (переважно телебачення) та онлайн-джерела (переважно Telegram та YouTube) у споживанні новин. Поширена практика безперервного споживання новин може погано позначатися на психологічному здоров’ї респондентів, викликаючи відчуття пригніченості, безсилля, тривоги. З цим пов’язані такі відчуття як «перевантаження новинами» і потреба у «відпочинку від новин». Ці результати показують, наскільки важливими є навички медіаграмотності не лише для свідомого споживання новин, але й для формування психологічної стійкості під час війни.
5.Дві третини аудиторії 60+, згідно з результатами національного опитування, користуються пошуковими системами. Проте фокус-групи показують, що багато респондентів шукають інформацію у YouTube, деякі також використовують Facebook та месенджери для пошуку інформації. Лише незначна кількість респондентів має певні критерії щодо пошуку інформації. Як правило, респонденти переглядають джерела від першого і далі, читаючи зміст сайтів, доки не знайдуть інформацію, що їх влаштовує. За результатами фокус-групових обговорень, аудиторія 60+ загалом слабко орієнтується у алгоритмах пошукових платформ та особливостях інтерфейсу пошуковиків, та потребує додаткової освіти і набуття навичок пошуку інформації онлайн.
6.Більшість респондентів старшого віку впевнені у своїх навичках відбору та перевірки інформації. При цьому, помітна гендерна та регіональна різниця у оцінці навичок. Чоловіки вище оцінюють свої навички, ніж жінки. Респонденти на Заході країни більш впевнені у своїх можливостях відрізнити правдиві новини від неправдивих, ніж на Півдні та Сході. Серед респондентів превалює скептичне ставлення до новин, та є поширеними такі практики як порівняння медіаджерел між собою, споживання новин з різних каналів та джерел інформації, та лімітування джерел лише до офіційних каналів. Серед людей, що низько оцінюють свої навички відбору та перевірки інформації, поширена загальна недовіра до джерел інформації («правди все одно ніхто не скаже»). Також поширені уявлення про споживання новин як практику, що повинна займати дуже багато часу, а також уявлення про себе, як про «просту людину» з обмеженими ресурсами, що не може отримати та правильно зрозуміти інформацію. Такі переконання поглиблюють відчуття безпорадності перед великим потоком інформації.
7.Порівняно з досить високою оцінкою своїх навичок відбору та перевірки інформації, бачимо, що респонденти набагато менше впевнені у своїх технічних навичках користування пристроями та платформами. Опитування показує, що менше половини респондентів володіють базовими навичками користування електронними пристроями та інтернетом. Такі результати говорять про вцілому низький рівень оперування алгоритмами, що потенційно знижує агентність старших людей, можливість самостійно регулювати свій інформаційний простір.
8.Також бачимо досить низький рівень участі старшого населення у формуванні дискусій у соціальних мережах та створенні онлайн-контенту. Так, майже третина респондентів, що користуються інтернетом, не виконували жодних активних дій онлайн, використовуючи інтернет лише для отримання інформації. Результати опитування показують також помітну регіональну різницю у кількості респондентів, що висловлюють свою думку в інтернеті: на Заході респонденти коментують та публікують пости у соціальних мережах, та коментують матеріали на новинних сайтах майже на 10% більше, ніж на Сході. Потребуємо подальших досліджень, щоб зрозуміти причини такої регіональної різниці. Одним з важливих винятків у загальній картині низької активності респондентів онлайн є пожертвування грошей, що пояснюється частим поширенням онлайн-зборів на потреби армії та інші волонтерські ініціативи під час війни. Іншим важливим винятком є досить висока кількість респондентів, що пересилали новини родичам, друзям або знайомим. Цілком можливо, що старші люди є основними постачальниками новин у родинних чатах. Відповідно, для інформованого суспільства їхні навички відбору та перевірки інформації є надзвичайно важливими.
9.Онлайн-банкінг охоплює половину населення старшого віку. Майже 60% громадян старшого віку оплачує комунальні послуги в інтернеті, та майже половина користуються своїм банківським рахунком онлайн. Громадяни на Сході країни в середньому частіше користуються онлайн-банкінгом, ніж на Заході. Чоловіки в середньому користуються онлайн-банкінгом частіше, ніж жінки. Основними причинами небажання користуватися онлайн-послугами респонденти називають нерозуміння, як користуватися цими послугами, та надання переваги живому спілкуванню. При цьому, на Сході значно більше число респондентів зазначають, що не знають, як користуватися онлайн-послугами, ніж на Заході.
10.Окрім банківських додатків та додатку «Дія», більшість респондентів не приділяють уваги встановленню паролів в інтернеті та на своїх електронних пристроях. Натомість вони зазначають, що їм «немає чого приховувати», якщо це не стосується безпосередньо їхньої фінансової безпеки. Однією з причин такого ставлення є поширене переконання, що паролі не є дієвими. По-перше, хакери, за бажання, можуть зламати будь-яку сторінку, і, по-друге, уся приватна та публічна переписка відслідковується як органами внутрішньої безпеки, так і закордонними шпигунами. Найкращим засобом дотримання безпеки в інтернеті, отже, є самоцензура.
11.Більше половини респондентів бажають опанувати навички з медіаграмотності або покращувати свої знання. Найбільш популярними запитами виявилися: вміння платити комунальні послуги онлайн, вміння користуватися додатком «Дія» та вміння користуватися смартфоном і/або комп’ютером. Під час фокус-групових дискусій учасники зазначали, що оскільки їхні родичі та друзі часто не мають часу або можливості допомогти їм, вони потребують більш комплексного вирішення проблеми. При цьому переважна більшість учасників фокус-груп не чули про можливість відвідувати курси з підвищення медіаграмотності.
Дослідження проводилося протягом 2023 року в партнерстві з DW Akademie за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ). Дослідження включало соціологічне опитування (проведено КМІС з 11 травня по 04 липня 2023 року; опитано 1186 респондентів віком від 60 років, які проживають у всіх регіонах України), фокус-групові обговорення (проведено 8 фокус-груп у 8-ми регіонах України), а також онлайн-опитування та інтерв’ю експертів, представників громадських організацій, які працюють з аудиторією 60+ в сфері медіа грамотності, а також представників донорських та урядових організацій.
Інфографіка Українського інституту медіа та комунікації