Багато українців, рятуючись від війни, були змушені покинути дім і знайшли прихисток у Європі. Одна з них, Дарина Василиків, розповіла, як її сім’ю зустріли в Ірландії, і чим допомагає ця країна вимушеним українським переселенцям.
Дарина з мамою покинули Україну через місяць після повномасштабного вторгнення, після загострення ситуації. Обрали Ірландію, бо там були родичі, які могли допомогти на перших порах. В аеропорту їх, як і решту українців, зустріли волонтери, які надали консультації з усіх питань. Всіх, які потребували житла, повезли в розподільчий центр, де вони очікували на подальшу допомогу. Впродовж періоду очікування люди могли безкоштовно харчуватися та отримати речі першої необхідності. Відтак Дарину та її маму, у складі групи близько 50-ти осіб, відвезли на північ Ірландії у графство Донеґал, до невеликого містечка Балібофей. Їх поселили у готелі, де кожна сім’я отримала окрему кімнату з власним санвузлом та загальною кухнею.
Ірландія надає українцям документ «Тимчасовий захист», який передбачає, що біженцям дозволяється перебувати в країні до закінчення війни. Також виробляється низка інших необхідних документів: безкоштовне медичне страхування, PPS ( ідентифікаційний номер). Держава забезпечує житлом, для дітей – безкоштовне навчання та гуртки на вибір, а дорослі можуть двічі на тиждень відвідувати курси для вивчення англійської мови. Також Ірландія надає біженцям щотижневу грошову допомогу, розраховану на придбання базових необхідних речей. Протягом року харчування в їхньому готелі було безкоштовним, надавався сніданок, обід та вечеря. Проте зараз умови змінились, і люди можуть харчуватись самостійно, або ж продовжувати харчуватися, як і раніше, за 10 євро на день. До речі, щодо цін в магазинах. Зрозуміло, що в Ірландії вони розраховані на тамтешню заробітну плату. Та в порівнянні з українськими цінами на продукти харчування зміни майже не відчутні. Але фрукти, овочі та молочні продукти дешевші, оскільки в країні велика кількість ферм. Магазини ж з одягомта взуттям розраховані на різну платоспроможність.
Багато, розповідає Дарина, допомагають українцям самі жителі Ірландії, які через волонтерів передають одяг, дитяче харчування, засоби особистої гігієни, іграшки та інші речі. Зараз дівчина навчається в англомовній ірландській школі для дітей від 12 до 18 років. Там не задають домашніх завдань, учень має право сам обирати предмети для подальшого вивчення, а викладачі ставляться до дітей з великим розумінням, як до друзів. «Загалом ірландці досить привітні та добрі люди, які з розумінням ставляться до українців, співчувають та стараються допомогти» – говорить Дарина.
Уляна Колодій
На фото – українці в ірландському храмі на Різдво (Дарина – зліва від священика у центральному ряду); готель, у якому проживають українські біженці
Фото Дарини Василиків
