Збивайте «фейки» на льоту!

20.11.2019, 18:42
159 Переглядів

Сьогодні ми розпочинаємо серію публікацій на тему медіаграмотності. І розпочати хочемо з практичних порад фахівця – редактора, викладача, медіатренера, секретаря Національної спілки журналістів України з навчальної діяльності Віталія Голубєва. Точніше, це не зовсім поради, а власний багатий досвід користування соціальними мережами (зокрема, “Фейсбук”), яким він щедро ділився нещодавно, проводячи майстер-клас у Тернопільському прес-клубі. Пропонуємо низку важливих тез.

Говорячи про правила споживання інформації, Віталій Голубєв навів порівняння з їжею. Ми навряд чи будемо їсти будь-що, що нам запропонують, навіть коли ми голодні, бо ж це може бути, наприклад, жом або якісь зіпсовані продукти. І тоді ми однозначно відмовимося. То чому ж погоджуємося «ковтати» те, що неприйнятне, шкідливе чи небезпечне для нашого мозку, чому такі неперебірливі і легковажні в цій серйозній сфері? «Якщо інформація хаотична, якщо це напівправда чи фейк, то вона породжує і хаос в думках, невірні висновки, а відтак – і хаотичні, непродумані дії, як от голосування по приколу, чи на зло комусь, чи щось подібне, – каже він. – Також є багато інформації, яка лякає, і коли ми таке читаємо, то це викликає страх, тривогу і знову ж таки хаос в думках та відповідні дії. Тому якщо ви побачили новину, яка починається зі слів «шок», «жах» чи подібних – не читайте, не репостіть і, за можливості, «відпишіться» від автора. Вам хочуть продати страх, і, ймовірно, використати це, щоб потім продати щось інше. Так само, до речі, нас «лякають» політики і кандидати під час виборчих кампаній, хоча насправді їхній посил – «вибери мене!» ( і тоді, мовляв, я врятую, чи не допущу, чи зумію вирішити проблему)».
Найкраще – це перевірити інформацію з 2-х чи 3-х джерел. Однак трапляється, що фейк поширюють водночас кілька джерел, і серед них є варті довіри. Тому Голубєв радить взагалі не допускати «фейки» до себе, а «збивати їх ще на льоту». Для цього він застосовує фільтр медіаграмотності, який вивів особисто і називає його «шкурним інтересом». Все дуже просто, лише запитайте себе: «А воно мені треба?!». Бо й справді, хіба може якось вплинути на ваше життя повідомлення про те, хто кому з політиків вибив зуб, або про створено «надцятого» за рахунком антикорупційного органу? «Я впевнений, що 90 відсотків інформації, яку ми отримуємо, нам взагалі непотрібна», – говорить він.
Кому невідомі відчуття, коли відкриваєш стрічку «Фейсбука», а там – суцільна «зрада» чи суцільна «перемога», ну і відразу починаєш робити висновки на кшталт того, приміром, що якщо «вся стрічка» про це говорить, то це точно найважливіше питання дня, і стоїть воно саме так. «Але «вся стрічка» – це лише ваша стрічка, яку
«Фейсбук» формує згідно з саме вашими вподобаннями, контактами, реакціями тощо, – зазначає Віталій Голубєв. – Тож у кожного з нас вона виглядає по-іншому і підстав робити якісь однозначні висновки немає».
Поділився Віталій Голубєв і своїми пропозиціями щодо грамотного коментування та поширення постів у «Фейсбуці». Один з його варіантів, наприклад, це лише позитивні коментарі ( якщо це можливо робити щиро, бо нещирість дуже відчувається). «Негатив навряд чи комусь потрібен, а критику, навіть конструктивну, любить мало хто. Істина ж не народжується у суперечках. В суперечках, як правило, народжується поганий настрій, серцевий і головний біль, зіпсовані стосунки. Бо суперечка – це лише слова, поверхневий вияв комунікації, яка не може змінити глибинних переконань. Якщо мене дратує контент, який поширює користувач, то я відпишусь від нього чи тимчасово заблокую. А переконувати когось у чомусь – справа марна».
Другий варіант – це коментувати лише те, на що впливаєш, чи в чому є експертом. Або/та лише людям, з якими знайомий особисто. «Якщо горите бажанням покращити щось на державному рівні – для цього є участь у громадських організаціях та електронні петиції. «Коментарі у «Фейсбуці» до ефективних інструментів громадянського суспільства точно не належать», – вважає Голубєв. Ще один його варіант – взагалі нічого не коментувати. «Це, напевне, найвищий ступінь гармонії з собою – коли взагалі не бачиш по треби щось комусь коментувати. Хочеш сказати – говориш особисто. Немає змоги чи бажання висловити думку особисто ( в очі, телефоном або в Месенджері) – узагалі мовчиш. Взагалі, чим більше знаєш – тим більше виникає бажання мовчати. Бо коментарі до подій, які чуєш від інших, видаються однобічно-наївними». Остання цитата – з нової книги Віталія Голубєва «Дієслово», в якій можна почерпнути ще багато корисного і щодо правильної комунікації, і щодо основ медіаграмотності. Рекомендуємо для прочитання!

20.11.2019, 06:42
159 Переглядів