На зимовій сесії Парламентської асамблеї ОБСЄ 20 лютого відбулося окреме засідання, присвячене злочинам РФ проти українських журналістів і медіаорганізацій.
Як повідомила правозахисна організація «Медійна ініціатива за права людини» https://mipl.org.ua/atmosfera-strahu-ta-informaczijnyj-blekaut-yak-rf-zalyakuye-v-okupacziyi-zhurnalistiv-ta-blogeriv/, йшлося, зокрема, про затримання журналістів та блогерів в окупації та незаконні судові процеси над ними. «Факти говорять самі за себе: 895 атак на медіа та журналістів від початку повномасштабного вторгнення, 125 медійників загинули, серед них 15 журналістів під час виконання професійних обов’язків, 14 стали цивільними жертвами обстрілів або катувань, 96 загинули, захищаючи Україну у складі Сил оборони. Серед них й іноземні журналісти, зокрема французький фотожурналіст Антоні Лаллікан. Він загинув у жовтні 2025 року внаслідок удару російського дрона», — сказала нардепка Євгенія Кравчук, коментуючи засідання. Вона очолює парламентську тимчасову слідчу комісію з питань розслідування злочинів Росії проти журналістів. Вона наголосила, що заяви, звіти, резолюції важливі, але без практичних наслідків вони не зупиняють агресора. «Саме тому ця дискусія була важливою ще й для переосмислення ролі міжнародних механізмів. Адже, на жаль, навіть на майже п’ятий рік повномасштабної війни багато структур, зокрема в системі ОБСЄ, продовжують переважно лише документувати злочини. Показовим є і те, що сьогодні троє офіційних співробітників ОБСЄ залишаються в російському полоні», — додала депутатка.
Про співробітників ОБСЄ згадала й голова МІПЛ Тетяна Катриченко: «Нині Росія утримує щонайменше 30 медійників і понад 2 300 цивільних, серед них — міські голови, працівники Запорізької АЕС та представники Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ Вадим Голда, Максим Петров та Дмитром Шабанов». Окрім того, Катриченко нагадала, що практика затримань за поширення суспільно важливої інформації про життя в окупації почалася не у 2022 році, а у 2014-му. Тоді Росія окупувала частини Донецької та Луганської областей і Крим і одразу створила там атмосферу страху та інформаційної ізоляції.
Серед прикладів — випадки затримання лікаря із Донецька Юрія Шаповалова та місцевої жительки Марини Юрчак. Їх викрали та звинуватили у «шпигунстві» через дописи у Twitter, де вони писали про життя в окупації. Вже після початку повномасштабного вторгнення у 2023 році у Мелітополі затримали адміністраторів проукраїнських Telegram-каналів, зокрема 18-річну Яну Суворову. Восени 2025-го російський суд у Ростові-на-Дону засудив її до 14 років ув’язнення за звинуваченням у «тероризмі». «Я читала листи Яни з російської в’язниці. В одному з них вона написала: «Коли живеш і не знаєш, чи повернешся додому завтра чи через двадцять років — а потім читаєш новини, думаєш: може, просто проспати десять років і прокинутися ще молодою…». Яна — одна з десятків медійників і блогерів, яких Росія затримала під час цієї війни», — додала Катриченко та закликала європейських депутатів національних парламентів приєднуватися до Ambassadors Initiative, яку МІПЛ розпочала минулого року.
Антуан Бернард, директор з питань адвокації та допомоги Reporters Without Borders, зазначив, що важливо акцентувати увагу на відповідальності, саме тому вже наступного тижня організація подасть чергове звернення до Міжнародного кримінального суду щодо злочинів Росії проти українських медіа, які мають розглядатися як злочини проти людяності