Готується до друку унікальна книга про лемків Тернопільщини

11.06.2019, 15:35
424 Переглядів

Доторкнутись до долі народу, який пережив депортацію, означає взяти на себе частинку відповідальності за те, що відбувалось колись, і за те, що відбувається зараз. Саме так я почуваю себе, долучившись до роботи над книгою «Лемки Тернопільщини». До друку її  готує відомий тернопільський журналіст Володимир Андріїшин. Ідея книги – зібрати воєдино всю існуючу інформацію про життя та суспільну діяльність лемків на Тернопіллі. Церкви, пам’ятники, фестивалі, музеї – за роки діяльності Всеукраїнського товариства «Лемківщина» зроблено дуже багато, і це незвіданої глибини тема. Я ніяк не можу завершити жодного розділу про лемків з кожного району області, бо щодня від людей, з музейних кімнат, з надр Інтернету, з особистих сторінок нащадків лемків, зі сторінок лемківських груп у соцмережах надходять все нові історії, які вражають.

 «Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР», підписана 9 вересня 1944 року у польському місті Люблін, відкрила шлюзи горю і сльозам . Документи та свідчення людей стверджують, що родини поляків збирались у безпеці. Їм дозволяли забрати максимум, що могли, з рідних обійсть, і видавали на руки всі потрібні документи. Натомість на території Польщі родини українців з Лемківщини, Надсяння, Підляшшя, Холмщини опинились перед справжньою небезпекою. На села почали нападати, вбивати людей, погрожувати. До родин приходили озброєні військові та примусово, у більшості випадків даючи всього дві години на збори, виселяли родини з рідних осель. Завантажували людей у товарні вагони і відправляли в Україну. Масштаби цієї трагедії з переселенням уявити складно, фактично це була депортація, адже більшість переселенців більше ніколи не побачили рідну землю.

Близько 800 тисяч людей були тоді переселені з Польщі в Україну, і більшість з них оселили на Тернопільщині. Сьогодні лемківська громада нашої області – найбільша в Україні, і 200 тисяч чоловік ідентифікують себе як лемки. А  в 1944-му родини не просто переселяли – їх часто роз’єднували, «розпорошували» по  різним селам. Депортовані заможні господарі з  Лемківщини, Надсяння, Підляшшя, Холмщини тут в одну мить залишилися без засобів для існування і стали бідувати. Працелюбні, ощадливі, творчі, вони опинились у великій скруті, багато родин понесли непоправні трати. Багато хто вже й онукам своїм не переповідав, звідки родом, щоб не нашкодити, адже своїх родичів вже колись чекали “з Сибіру”.

   Час невблаганно забирає свідків подій. Однак створене наприкінці 1990-х  обласне лемківське товариство дало шанс розпорошеному народу знову відчути свою самобутність і зробити кроки до збереження своєї історії та традицій, зокрема, започаткувати фестиваль лемківської культури “Дзвони Лемківщини”. Окрім того це був початок шляху до визнання подій 1944 року депортацією українців з їх рідних земель. От тільки чому гальмують прийняття відповідного закону? Чому свідків злочинів, що супроводжували це “переселення”, не спішать почути?…

Олена Мудра

На фото – пам’ятник у селі Теофіпілка Козівського району Тернопільщини; члени правління Чортківського районного відділення товариства «Лемківщина» з прапором, під яким  15 червня 1990 року відбулись установчі збори осередку

Фото автора та Ярослава Буяка

11.06.2019, 03:35
424 Переглядів