Значна частина випусків теленовин перетворюється на нарізку з прес-конференцій, заяв, вуличних акцій, передвиборних обіцянок, поїздок регіонами і тому подібних навколовиборчих подій. Усе це – джинса. Для того, щоб ідентифікувати ознаки замовності у складніших сюжетах на політичні та економічні теми, пригадайте поради зі статті «Як розпізнати джинсу в теленовинах». Одначе, як свідчить досвід останніх років, масштабні піар-сюжети (наприклад, репортаж із квартири кандидата із демонстрацією сімейної ідилії) в новинах всеукраїнських каналів замовляють рідко.Частіше вони трапляються в регіонах, де місцеві князьки вимагають від залежних журналістів «любити» їх в усі способи медійно-політичної камасутри. За незначними винятками, якщо матеріал оповідає про одного політика, це джинса. Винятки трапляються, коли йдеться про управлінські рішення державної ваги.Телевізійні джинсовики не дуже винахідливі (їм за це не платять). Зазвичай замовні матеріали зводяться або до зйомок на прес-конференції, де герой озвучує свої обіцянки та наміри, або до переказу певної заяви з довільним відеорядом, або до репортажу про те, що певний політик завітав до свинарів, шахтарів чи залізничників. Інколи в розгорнутих тематичних сюжетах «бавляться» балансом, виставляють одних політиків дурнями на фоні інших, прославляють успішну економічну політику влади або навпаки, нагнітають емоції, змальовуючи скруту в економіці. Та складні маніпуляції громадською думкою перед виборами важко реалізувати з огляду на шалену конкуренцію політичних меседжів в інформаційному просторі. Тому замовники ставлять на масовість, а не технологічність. В усякому разі, навіть якщо матеріал видається вам ідеально збалансованим і безстороннім, коли йдеться про політику – будьте пильні.Під час виборчої кампанії будь-яка поява політика у гостьовій студії – не лише новин, але й розважальних, соціальних програм, – джинса. Знайте, що запитання, які ставить ведучий – навіть якщо деякі з них видаються вам гострими й актуальними – написані або узгоджені у виборчому штабі гостя. Це ж стосується й «спецвипусків» політичних ток-шоу з одним героєм. Деякі з них виходять офіційно на правах реклами, за інші теж платять, але не в касу.«Вхідний квиток» до політичних ток-шоу, а особливо право на тривалий виступ біля мікрофону, в період виборчої кампанії стає занадто важливим стратегічним товаром, щоб не брати за нього гроші. Власники значно ретельніше, ніж у «мирний» час, контролюють, хто буде в ефірі. Оплачують не лише гостей, але й теми, вигідні певним політичним силам.Варто також затямити закономірність: що ближче до дня виборів, то коштовніший ефірний час. Політики готові платити сотні тисяч чи навіть мільйони, щоб останніми запам’ятатись виборцям. А отже, в останній тиждень-два ймовірність не-джинсової появи кандидата або сюжету на політичну тему в ефірі прямує до нуля. На цей період варто, як писав поет, «закрити телевізор картиною Клода Моне».
За метеріалами Софії Колодницької
http://osvita.mediasapiens.ua/material/2384