Чи матиме українська політика жіноче обличчя?

21.05.2012, 16:19
240 Переглядів

Такою була тема дискусійного клубу, який відбувся у рамках реалізації проекту від Українського Жіночого Фонду від Тернопільської обласної Асоціації Жінок та Тернопільського прес-клубу щодо підвищення обізнаності суспільства у питаннях гендерної рівності.

У дискусії брали участь голова обласної Асоціації Жінок Лариса Римар, голова правління організації Марія Мацук, жінки-політики Наталка Михно (УДАР), Наталка Турецька (ВО «Свобода»), Руслана Кушнір (ВО «Батьківщина»), Марія Прохира (Союз Українок), чоловіки-політики Роман Заставний («Фронт змін»), Павло Федик («Партія регіонів»), Петро Ландяк («Громадянська позиція»), позапартійний Михайло Ратушняк, експерти Ярослав Чорнозуб та Володимир Ханас.
Під час дискусії йшлося про роль жінки у сучасному українському суспільстві можливості участі її у великій політиці, дотримання гендерної рівності тощо.
Подаємо думки усіх учасників дискусійного клубу.
Лариса Римар: «Чогось нового Україні не потрібно вигадувати. Є європейська практика, яку використовують ряд держав, де чітко зазначена кількість жінок, які повинні бути представлені у найвищих органах влади. І це дає позитивні результати. На жаль, в Україні цього гендерного балансу немає. За статистикою найбільше жінки присутні в органах місцевого самоврядування сіл та селищ. У парламенті присутність жінок незначна».
Наталка Михно: «Дуже часто в Україні плутають поняття гендеру та фемінізму. Рівень культури кожної держави визначається ставленням до жінок. У цьому плані в України є ряд проблем. Колись Маргарет Тетчер – успішна жінка та успішний політик – сказала: «Якщо жінка дуже добре розбирається у питаннях домашньої господарки, то вона успішно вирішуватиме питання політики та управління державою». Жінка повинна зрозуміти свою роль не тільки вдома, а й у суспільстві».
Наталка Турецька: «Якщо жінка чогось хоче досягти у суспільному чи політичному житті, то вона це зробить. Потрібно лише їй домовитися з чоловіком та батьками. Переконана, що жінка не є обмеженою у досягненні певної мети. Наша політична сила переконана, що присутність жінок у парламенті має бути обов’язковим. Тому у кожній п»ятірці виборчого списку буде жінка».
Марія Прохира: «Жінка завжди може домовитися, згладити конфлікт. У цьому велика сила жінки як політика і велика її мудрість. Переконана, що у нашій державі вкрай необхідно братися за виховання жінки-лідера».
Руслана Кушнір: «За час перебування в політиці, а це вже понад 10 років, переконана, жодні визначені квоти не вирішать питання активності жіноцтва у суспільних процесах. Основне – професійність. Якщо жінка має бажання зайнятися політикою, бути в політиці, то вона зможе себе зреалізувати»
Марія Мацук: «Якби парадоксальне не було, але на вибори приходять більшість жінки. А обирають вони чоловіків. Жінка більш активніша, приміром, у житті школи, де навчається її дитина. Жінок більше серед голів нижчих гілок влади – це там, де потрібно найбільше працювати. Переконана, що Україна повинна дотримуватися квотності наявності жінок у різних гілках влади».
Ярослав Чорнозуб: «Європа вирішила гендерне питання у середині шістдесятих – визначила квоту приблизно 30% для жінок в органах влади. Жінка створює конкуренцію, вона підтягує політичну силу до високих стандартів. Гегемонія чоловіка не призводить до практичного вирішення проблем суспільства».
Роман Заставний: «Питання щодо квотності є доволі спірним. В Україні ще не сформоване ані громадянське суспільство, ані політичне. Коли цей процес відбудеться, то, переконаний, у парламенті України буде приблизно 50 на 50. Жінки не йдуть у політику, то наразі там агресія. Коли такі процеси відбуваються, то жінка на рівні підсвідомості дистанціюється від них».
Петро Ландяк: «Жінкам потрібно само організовуватися. З кожним роком влада стає гіршою, цинічнішою, лукавішою. Бракує чесності, бракує жіночності. Хоча, вважаю, що штучна квотність не вирішить проблеми».
Павло Федик: «Квотність існувала при Радянському Союзі – парламенті була певна кількість жінок, певна кількість селян, інтелігенції і так далі. Разом з тим усі пам`ятають і жінок у жилетах, які ремонтували дороги. Певні перекоси, звичайно, були. Однак, нагадаю присутнім, що Україна у 2000 році підписала міжнародні домовленості про квотність – до 2015 року в органах влади має бути 30% жінок. Наразі в уряді лише одна жінка, у парламенті – понад 7%. У скандинавських країнах квоти ввели і ситуація кардинально змінилася – більшість рішень центральної влади мають соціальне спрямування».
Михайло Ратушняк: «В Україні існує гегемонія чоловіків і саме чоловіки несуть відповідальність за те, що в державі стільки негараздів – ніхто не дбає про національного товаровиробника, низький рівень життя, заробітчанство, яке руйнує сім»ї і т.д. А причина в тому, що в державі відсутня ідеологія розвитку та поступу країни. Жінки повинні йти в політику, бо їхня присутність, як показує європейський досвід, є лакмусовим папірцем. Чим більше жінок у парламенті, тим якісніші закони. Я за те, аби в Україні дотримувалися квотності присутності жінок у найвищих органах влади».

21.05.2012, 04:19
240 Переглядів