Юридичні консультації з діяльності друкованих ЗМІ. На запитання відповідає медіаюрист Ігор ФЕДОРЕНКО. «Якщо реформована редакція припиняє діяльність, маючи заборгованість за поліграфію та по заробітній платі, то борги має сплачувати особисто директор, чи усі бенефіціари, які мають у власності корпоративну частку, хоч вже багато років не працюють у редакції?».
– Працюють власники корпоративних прав в редакції чи ні, їх все одно стосуються всі права і всі обов’язки. передбачені чинним законодавством і статутом підприємства. За загальним правилом, визначеним в статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
При реформуванні комунальної редакції вами була вибрана організаційно правова форма приватне підприємство. Відповідальність засновників приватного підприємства напряму залежить від того, яка відповідальність внесена до положень його статуту. Згідно з вашим статутом засновники не несуть відповідальність по боргам підприємства. Але є випадки коли учасники підприємства, а також його керівник, можуть нести відповідальність відповідно до закону. Така можливість передбачена Кодексом України з процедур банкрутства (далі КУзПБ). Частина 6 статті 34 КУзПБ передбачає, що «Боржник зобов’язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб».
Також частина 2 статті 61 КУзПБ надає право ліквідатору заявити вимоги до засновників (учасників) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, у разі банкрутства підприємства з їх вини. Враховуючи, що у вашого приватного підприємства статутний капітал поділений на частки, то фактично ваше підприємство є господарським товариством, до якого може бути застосовано відповідне законодавство (така правова позиція Верховного Суду, наприклад, постанова Великої Палати ВС від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18). Тому варто звернути увагу на ряд статей Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Так частина 5 статті 26 передбачає, що посадові особи товариства, винні у введенні в оману учасників товариства щодо його фінансового стану, зокрема, шляхом подання (включення) недостовірної інформації до документів товариства, що призвело до здійснення неправомірних виплат, несуть разом з учасниками солідарну відповідальність за зобов’язанням щодо повернення виплат товариству. Частини 3 і 4 статті 31 передбачають, що у випадку, якщо вартість чистих активів товариства знизилася більш як на 50 відсотків порівняно з цим показником станом на кінець попереднього року, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників з питань про зменшення статутного капіталу товариства або про його ліквідацію. У разі порушення цього обов’язку та визнання товариства банкрутом члени виконавчого органу солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями товариства.
Відповідно до частини третьої статті 110 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства. Ліквідаційна комісія (боржник) повинна подати до господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство. В той же час частина 5 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов’язаних з провадженням у справі, якщо інше не передбачено цим Кодексом. З чого можна зробити висновок: при відсутності коштів і майна для покриття витрат, пов’язаних з провадженням справи у суді, звертатися до суду немає потреби. Подальше вирішення питання кредиторської заборгованості буде відбуватися у відповідності до частини 5 статті 112 Цивільного кодексу України: «…вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними».
Таким чином законодавством передбачені випадки, коли керівний орган, учасники (засновники) можуть нести відповідальність за боргами підприємства. Але для цього необхідно встановити наявність винних дій керівництва чи засновників, які довели підприємство до банкрутства і відсутності коштів та майна для задоволення вимог кредиторів. Для того, щоб унеможливити пред’явлення вимог до керівника, учасника (засновника) підприємства, потрібно дотримуватися вимог законодавства стосовно платоспроможності (ліквідності) підприємства і своєчасно проводити передбачені законодавством заходи.
Консультації надаються в рамках виконання проєкту Тернопільського прес-клубу «Сприяння медіареформам та розвитку регіональної журналістики».
Запитання можна попередньо надсилати на таку електронну адресу – akardynal@ukr.net